Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Хопти С.Ф.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: шоста Одеська державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту, усунення від права спадкування, припинення права на спільне майно та визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_6, діючого в інтересах ОСОБА_5, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 3 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2011 року,

У травні 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що згідно заповіту, посвідченого Шостою державною нотаріальною конторою м. Одеси від 30 вересня 1997 року ОСОБА_7 заповіла на користь ОСОБА_5 належну їй частину квартири АДРЕСА_1. На день складення заповіту ця квартира згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі розпорядження органу приватизації Приморського району м. Одеси № 1227 від 04 грудня 1996 року, належала на праві власності ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 Вказане розпорядження та свідоцтво про право власності були визнані недійсними в частині приватизації цієї квартири на ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2002 року, яке набрало законної сили. За період, коли спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у 1998 році у квартирі було здійснено реконструкцію, внаслідок чого площа її збільшилася з 62,4 м2 до 84,8 м2.

23 березня 2001 року ОСОБА_7 померла. Спадкоємцями першої черги є діти померлої - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які звернулися із заявами до шостої Одеської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Шоста Одеська державна нотаріальна контора 08 травня 2007 року відмовила у видачі спадщини у зв’язку з неможливістю встановлення часток кожного спадкоємця у спадковому майні. Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили здійснити тлумачення вказаного заповіту, усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 на 4/15 частин зазначеної квартири та від права на спадкування 1/3 частини прав та обов’язків ОСОБА_7, як замовника реконструкції зазначеної квартири, припинити право на спадщину за заповітом від 30 вересня 1997 року на 1/5 частину квартири з компенсацією відповідачу за рахунок позивачів вартості цієї частини з вирахуванням оплати позивачами комунальних послуг за час користування квартирою відповідачем, визнати за позивачами право власності за кожним на Ѕ частину зазначеної квартири.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 3 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2011 року, позов задоволено частково.

Здійснено тлумачення заповіту ОСОБА_7, посвідченого Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 30 вересня 1997 року, встановивши, що ОСОБА_7 заповіла на користь ОСОБА_5 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі, загальною площею 62,4 кв.м.

Усунено ОСОБА_5 від права на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 за законом 4/15 частин квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі, загальною площею 62,4 кв.м. та від права на спадкування 1/3 прав і обов’язків ОСОБА_7, як замовника реконструкції зазначеної квартири.

Припинено право ОСОБА_5 на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, а саме, на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі, загальною площею 62,4 кв.м., з компенсацією ОСОБА_5 за рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вартості зазначеної частки у сумі 65 537 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати вказані судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення цим вимогам закону не відповідають.

Згідно заповіту від 30 вересня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-4440, ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_5 належну їй на праві приватної власності частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.13 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

10 вересня 2001 року ОСОБА_5 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, в якій зазначав, що на день смерті спадкодавця залишилося майно - 1/5 частина квартири АДРЕСА_1, яке він приймає (а.с.17 т.1).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2002 року за позовом ОСОБА_5 було визнано недійсним розпорядження № 1227 від 04 грудня 1996 року про приватизацію АДРЕСА_1 на ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, видане на ім’я ОСОБА_7 органом приватизації Приморського району м. Одеси.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житло-квартиру АДРЕСА_1, виключивши з числа власників ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10

Зобов’язано орган приватизації Приморського району м. Одеси внести відповідні зміни. (а.с.11-12 т.1).

На виконання зазначеного рішення суду було внесено зміни у розпорядження органу приватизації Приморського району № 1227 від 04 грудня 1996 року та у свідоцтво про право власності на житло від 4 грудня 1996 року, згідно якого з числа співвласників виключено вищезазначених осіб та вказано, що АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_7 (а.с.21 т.1).

Проте на час складання заповіту зазначена квартира була приватизована на ім’я ОСОБА_7 та членів її сім’ї ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, тобто ОСОБА_7 була власником 1/5 частини цієї квартири (а.с.23 т.1).

Шостою одеською державною нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, оскільки ОСОБА_5 було заповідано частину квартири та заповіт потребував тлумачення (а.с.112 т.1).

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) (2004 року) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цивільним кодексом України положення цього Кодексу (435-15) застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки спір щодо тлумачення заповіту виник до набрання чинності ЦК 2004 року (435-15) , однак продовжує існувати після набрання ним чинності, суд першої інстанції вірно вважав, що правила ЦК 2004 року (435-15) щодо тлумачення змісту заповіту можуть бути застосовані до спірних правовідносин в цій частині.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями, а у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_5 належну їй на праві приватної власності частину квартири, а на час складання заповіту їй згідно свідоцтва про право власності належала 1/5 частина квартири, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на користь ОСОБА_5 була заповідана саме 1/5 частина квартири та що 4/5 частини цієї квартири успадковують за законом всі спадкоємці: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що за заповітом ОСОБА_5 може успадкувати квартиру без урахування реконструкції, яка здійснена за рахунок позивачів.

Згідно витягу із розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 1367 від 9 листопада 1999 року було затверджено рішення № 174 зберегти до подальшої експлуатації реконструкцію квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 на правах приватної власності з прибудовою, вважати загальну площу квартири 84,8, житлову-38,2 кв.м. Прийняття об’єкт в експлуатацію здійснити у відповідності до ДБН (а.с.176 т.1).

Акт державної технічної комісії про прийняття зазначеного будівництва об’єкта в експлуатацію в матеріалах справи відсутній. Всі документи щодо зазначеної реконструкції оформлені на ім’я ОСОБА_7

За таких обставин висновок суду про те, що заповітом не охоплювалася зазначена реконструкція, є невірним та тлумачення заповіту в цій частині не можна вважати обгрунтованим. Таке тлумачення заповіту судом першої інстанції виходить за межі заповідального розпорядження, зробленого ОСОБА_7

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) цей Кодекс (435-15) набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила книги шостої Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки спадщина відкрилася і була прийнята спадкоємцями до набрання чинності ЦК 2004 року (435-15) , суд першої інстанції вірно вважав, що при вирішенні позовних вимог про усунення ОСОБА_5 від права на спадкування слід керуватися нормами ст. 528 ЦК УРСР (1963 року), згідно якої не мають права стати спадкоємцями за законом повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов’язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

При цьому суду слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов’язку.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 має діагноз "буйна психопатія", встановлений МСЕК Одеського обласного психоневрологічного диспансеру, обставин, які свідчили б про те, що ОСОБА_5 злісно ухилявся від виконання покладених на нього в силу закону обов’язків по утриманню спадкодавця, суд в рішенні не навів та дійшов необгрунтованого висновку про наявність підстав для усунення його від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо тлумачення змісту заповіту та щодо наявності підстав для усунення ОСОБА_5 від права на спадкування за законом є необґрунтованими, не можна також вважати, що позовні вимоги щодо припинення права власності ОСОБА_5 на частку у квартирі вирішені у відповідності із вимогами закону.

На зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права суд апеляційної інстанції уваги не звернув та помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 3 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.