Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, ОСОБА_8 та фізичної особи – підприємця ОСОБА_9 про визнання договорів оренди та суборенди недійсними, договору купівлі-продажу нікчемним, усунення перешкод у користуванні майном та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2011 року,

В травні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про:

- визнання недійсним договору оренди приміщення за адресою АДРЕСА_1 від 20.11.2009 року між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- визнати недійсним договір суборенди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., укладений 23.11.2009 року між ОСОБА_8 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9;

- визнати недійсним договір оренди Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., укладений 10.12.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- визнати нікчемним договір купівлі-продажу нерухомого майна – Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., укладений 09.12.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- зобов’язати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_6, об’єктом нерухомості – будівлею майстерні з ремонту взуття літ.А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належної позивачу за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 6586, шляхом зобов’язання звільнити зазначене приміщення;

- стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь позивача ОСОБА_11 солідарно суму 500 000,00 грн. за завдану моральну шкоду.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 18 листопада

2010 року позові вимоги ОСОБА_6 задоволені частково:

- визнано недійсним договір оренди приміщення за адресою АДРЕСА_1 від 20.11.2009 року між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- визнано недійсним договір суборенди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., укладений 23.11.2009 року між ОСОБА_8 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9;

- визнано недійсним договір оренди Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., укладений 10.12.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- визнано нікчемним договір купівлі-продажу нерухомого майна – Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., укладений 09.12.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- зобов’язано ОСОБА_8 та ОСОБА_9 усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_6, об’єктом нерухомості – будівлею майстерні з ремонту взуття літ.А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належної позивачу за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 6586, шляхом зобов’язання звільнити зазначене приміщення;

- стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 солідарно суму 50 000 гривень за завдану моральну шкоду.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2011 року рішення Київського районного суду м.Донецька від 18 листопада 2010 року скасовано в частині визнання недійними договору оренди, суборенди та оренди Ѕ частини приміщення, відшкодування моральної шкоди. В цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,5 кв.м, укладений 20 листопада 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання недійсним договору суборенди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., укладений 23.11.2009 року між ОСОБА_8 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 – відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., укладений 10.12.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8- відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

У касаційній скарзі позивач ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2011 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, залишити в силі рішення Київського районного суду м. Донецька від 18.11.2010 року .

Заслухавши доповідача, вивчивши заперечення на касаційну скаргу, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На вимогу особи, яка не була стороною оспорюваного нею договору, договорів може бути визнано судом недійсним в тому разі, якщо її порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін договору до первісного стану.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною)сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Частиною1 ст.203 ЦК в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлювалось, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. На підставі ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але однією із сторін або іншою заінтересованою особою заперечується його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що на час укладення оспорюваних договорів - договору оренди приміщення за адресою АДРЕСА_1 від 20.11.2009 року між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8; договору оренди Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., укладений 10.12.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – власником спірного приміщення був ОСОБА_7, а іншою стороною зазначених договорів була ОСОБА_8. ОСОБА_6 не був стороною зазначених договорів, а тому його права порушені не були.

Щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна – Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., укладений 09.12.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суди дійшли правильного висновку щодо його нікчемності виходячи з вимог ч.2 ст. 215, ч.1 ст. 220, ч.1 ст. 657 ЦК України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року (v0004700-95) із подальшими змінами, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної(немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень і законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

В даному випадку чинним законодавством не передбачено право відшкодування моральної шкоди за характером правовідносин, які склалися між сторонами. Законодавством передбачено відшкодування моральної шкоди власнику майна у разі знищення чи пошкодження майна. Позивач просив стягнути моральну шкоду у зв’язку з тим, що відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 чинять йому перешкоди у користуванні приміщенням по ремонту взуття.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вірно встановив обставини по справі, вірно визначився з правовідносинами які виникли між сторонами та ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу позивача ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 06 квітня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.