Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою представником – ОСОБА_6, на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 липня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 травня 2011 року,

У травні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду в порядку ст.ст. 229, 230, 536, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач займався бізнесом із придбання та продажу автомобілів імпортного виробництва, які він купував за кордоном і продавав у м. Донецьку. За період із 26 липня 2007 року до 24 березня 2008 року ним були передані ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 330 000 доларів США для придбання за межами України нових автомобілів та їх подальшого продажу в м. Донецьку. Оскільки відповідач увійшов до нього в довіру, більшість коштів йому були передані без письмового оформлення договору позики. Проте, 26 липня 2007 року та 2 серпня 2007 року ОСОБА_5 були написані розписки про отримання ним коштів у сумі 75 150 доларів США для придбання автомобіля "Lexus LS 460", які зобов’язався повернути після продажу вказаного автомобіля. Однак ОСОБА_5 грошей не повернув. У зв’язку із цим ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики в розмірі 75 150 доларів США в подвійному розмірі, що становить 150 300 доларів США, 3 % річних за прострочення виконання зобов’язання у подвійному розмірі, відповідно до ст. 230 ЦК України у сумі 5 854, 88 доларів США, а всього 156 154,88 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 237 667 гривень 96 копійок, 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 595 631 гривню боргу, 23 202 гривні 60 копійок на відшкодування 3% річних і вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 6 вересня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 березня 2011 року рішення апеляційного суду скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 травня 2011 року рішення суду першої інстанції від 15 липня 2010 року в частині стягнення суми боргу та 3% річних скасовано. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 599 975 гривню. У задоволенні вимог про стягнення 3% річних відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішення районного суду від 15 липня 2010 року, рішення апеляційного суду від 25 травня 2011 року та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Стягуючи з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 599 975 гривню, апеляційний суд правильно встановив і виходив із того, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, оскільки відповідач взяв у позивача передплату для придбання автомобіля "Lexus LS 460" в сумі 28 650 доларів США 26 липня 2007 року та 46 500 доларів США, які зобов’язався повернути після продажу вказаного автомобіля. Відповідні розписки знаходяться у позивача і відповідач факту їх написання не заперечує. Зі змісту даних розписок не вбачається, що ОСОБА_5 отримав кошти в борг, оскільки в них конкретно зазначено, що кошти отримані в якості передплати за автомобіль "Lexus LS 460". В зв’язку з тим, що відповідач не передав позивачеві ні автомобіль, ні кошти, то в останнього виникло право вимагати повернення цих коштів на підставі ст.ст. 530, 545 ЦК України.

Вірним є також висновок суду про необхідність відмовити в задоволенні вимог про стягнення 3% річних та суми боргу в подвійному розмірі, оскільки такі вимоги не грунтуються на законі.

Що стосується вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, то районний суд, із висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив, що між сторонами виникли договірні правовідносини, за невиконання чи неналежне виконання яких не передбачено стягнення моральної шкоди, а тому підстави для задоволення таких вимог відсутні.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником – ОСОБА_6 відхилити, рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 липня 2010 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.