Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно, третя особа – орган опіки і піклування Обухівської районної державної адміністрації за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 5 липня 2011 року,

У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі – ПАТ "УкрСиббанк") звернулося в порядку ст.ст. 1, 3, 7, 33, 34, 35, 38- 40 Закону України "Про іпотеку" і ст.ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно. В обгрунтування своїх вимог, які неодноразово збільшувалися й уточнювалися, позивач указував на те, що 10 листопада 2004 року між банком і ПП "Євро-Альянс" було укладено кредитний договір. З метою виконання кредитних зобов’язань позичальника за кредитним договором між банком і ОСОБА_4 27 листопада 2004 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,5233 га та домоволодіння площею 547,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки боржник належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 27 063 415 гривень 94 копійок, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а також стягнути додаткові витрати за укладення та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу і витрати на здійснення експертної оцінки нерухомого майна.

Рішенням Обухівського районного суду від 29 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 5 липня 2011 року, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості та задоволення вимог ПАТ "УкрСиббанк" за кредитним договором № 164-мв-ока від 10 листопада 2004 року в розмірі 27 063 415 гривень 94 копійок звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 164-мв-озо/з/дом від 27 листопада 2004 року, а саме: земельну ділянку площею 0,5233 га, кадастровий номер 3223155400:05:049:0011 та домоволодіння загальною площею 547,1 кв.м., житловою площею 60,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та належать на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного майна ПАТ "УкрСиббанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ "УкрСиббанк" повноважень, необхідних для здійснення продажу. Початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначити ціну не нижче проведеної суб’єктом оціночної діяльності, а саме 7 422 340 гривень. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування зазначених судових рішень та закриття провадження в справі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд, із висновком якого погодилася апеляційна інстанція, правильно встановив і виходив із того, що ОСОБА_4, укладаючи як фізична особа договір іпотеки належного йому на праві власності майна, взяв на себе відповідальність за належне виконання боргових зобов’язань ПП "Євро-Альянс" перед банком, а тому обгрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки в зв’язку з невиконанням цих зобов’язань боржником та виникненням заборгованості за кредитним договором.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Обухівського районного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 5 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.