Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М., -

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк", третя особа страхова компанія "Кредо" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Сумської області від 11 лютого 2011 року,

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") на його користь матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 11 лютого 2010 року близько 14 год. 05 хв. на автодорозі Н-12 Суми-Полтава 51 км. водій ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_2, керуючи службовим автомобілем Фольцфаген-Транспортер, який належить ПАТ КБ "ПриватБанк", не врахував дорожні умови, сніжні перемети, хуртовину, в зоні недостатньої видимості не впорався з керуванням, не обрав безпечну швидкість руху, виїхав на зустрічну смугу, вчинив зіткнення із зустрічним автомобілем Хюндай-Туксон, що належить ОСОБА_1 і завдав ушкодження автомобілю останнього.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 21 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 105502 грн. 87 коп. та 10 тис. грн. відшкодування моральної шкоди, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 11 лютого 2011 року, рішення суду першої інстанції скасовано та по справі ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд застосував положення ч. 4 ст. 61 ЦПК України. При цьому суд взяв за основу постанову Ковпаківського районного суду м. Сум від 13 квітня 2010 року, якою було закрито справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2. При цьому, апеляційний суд зазначив, що вказана постанова є обов’язковою для суду, який розглядає справу про цивільно – правові наслідки ДТП. Також в своєму рішенні апеляційний суд вказав, про неможливість однозначного висновку про смугу руху на якій відбулося зіткнення автомобілів.

Наведені твердження суду не можна визнати обґрунтованими і такими, базуються на вимогах закону, оскільки вони зроблені без врахування вимог процесуального права.

Відповідно до положень 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише з питань чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою .

Таким чином, під час вирішення цивільної справи не потребують доказування тільки два види фактів, що були зафіксовані у вироку або справі про адміністративне правопорушення: 1) факт вчинення певної дії; 2) факт вчинення такої дії конкретною особою. Правило ч.4 ст. 61 ЦПК, розширеному тлумаченню не підлягає.

В постанові Ковпаківського районного суду, якою закрито справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2. (т.1 а.с. 25,26) зазначено, що в діях останнього відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП. Такий висновок суду не виключає можливості з’ясування при розгляді цивільної справи обставин, котрі є підставою для визнання винним у заподіяні шкоди тієї чи іншої особи.

При розгляді цивільної справи можуть бути досліджені докази, котрі на час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в силу специфіки розгляду таких справ, сторонами не надавались, оскільки тоді виходили за межі предмету доказування.

Крім того, при вирішенні справи судом апеляційної інстанції, всупереч вимогам ч.1 ст.1188 ЦК Україна не враховано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Твердження апеляційного суду про неможливість встановити за яких обставин та де конкретно відбулося зіткнення автомобілів є таким, що не відповідає вимогам частини 3 та 4 статті 60 ЦПК України, та не враховує обов’язку суду дати відповіді на ті питання з приводу яких у сторін виник спір, а крім того, згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

До ухвалення рішення у справі, апеляційному суду належало встановити усі обставини справи, наявність чи відсутність вини ОСОБА_2. у скоєні ДТП, з’ясувати наявність чи відсутність причинного зв’язку між ДТП і встановленими спеціалістами науково-дослідного експертно-криміналістичного центру та консультативно-експертного центру пошкодженнями автомобіля позивача, а відповідно і сумою збитків.

Також, зважаючи, що до участі у справі, як третю особу, було залучено страхову компанію "Кредо" у якій за поясненням сторін, застраховано цивільно-правову відповідальність водія автомобіля Фольцфаген-Транспортер, судам належало з’ясувати: чи дійсно відповідач укладав договір страхування із вказаною юридичною особою, які обов’язки взяв на себе страховик, у чому полягав предмет договору страхування, у якому обсязі і чи покривалися за рахунок страхової компанії збитки спричинені у результаті зазначеної транспортної пригоди.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому з підстав зазначених у ч. 2 і ч. 3 ст. 338 ЦПК України, ухвалені судами першої і апеляційної інстанції рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 11 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.