Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Полтавської міської територіальної громади про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою Полтавської міської ради на рішення апеляційного суду Полтавської області від 1 лютого 2011 року,

У серпні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Полтавської міської територіальної громади про встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який був його дядьком. Після смерті ОСОБА_7 залишилось спадкове майно - квартира АДРЕСА_1. Оскільки він, позивач, проживав із спадкодавцем протягом більш ніж 5 років до його смерті, просив визнати його спадкоємцем четвертої черги спадкування на підставі ст. 1264 ЦК України.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 1 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі Полтавська міська рада, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Так, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом (2947-14) .

Проте до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Звернувшись до суду з позовною заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю протягом п'яти років до часу відкриття спадщини з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7,

ОСОБА_6 зазначав, що встановлення такого факту йому необхідно для вирішення питання про визнання його спадкоємцем четвертої черги за законом на підставі ст. 1264 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у червні 2009 року ОСОБА_6 уклав шлюб з

ОСОБА_8, актовий запис № 623, тобто на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на входив до числа спадкоємців четвертої черги за законом.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив лише з того, що позивач довів факт спільного проживання із спадкодавцем протягом п’яти років до часу відкриття спадщини, але при цьому вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та виходячи зі змісту ч.3 ст. 355 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу Полтавської міської ради задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 1 лютого 2011 року скасувати.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада

2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.