Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Диби В.Г.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" до ОСОБА_3 про стягнення суми безобліково спожитої електроенергії, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" на ухвалу Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 квітня 2011 року,

У липні 2010 року ВАТ "Донецькобленерго" звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 5 травня 2009 року за місцем проживання відповідача, у квартирі АДРЕСА_1, було виявлено порушення п. 48 Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) , що виразилося у безобліковому споживанні електроенергії. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути із ОСОБА_3 на його користь суму безобліково спожитої електроенергії в розмірі 696 грн. 46 коп. та судові витрати.

Ухвалою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 5 квітня 2011 року, позовну заяву повернуто позивачу.

У касаційній скарзі ВАТ "Донецькобленерго" просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вимоги позивача про стягнення суми безобліково спожитої електроенергії слід вважати як вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, тому відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовну заяву може бути подано тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Проте погодитись із таким висновком судів не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Донецткобленерго" подало позов про стягнення з відповідача суми збитків, заподіяних постачальнику електричної енергії внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) і визначених згідно із п. 53 зазначених Правил (1357-99-п) та Методики обчислення розміру відшкодування збитків.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення № 1357 від 26 липня 1999 року (1357-99-п) , Методикою визначення об’єму і вартості електроенергії, неврахованої внаслідок порушення споживачем Правил.

Відповідно до зазначених норм постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Відповідальність за порушення умов договору та Правил користування електричною енергією (1357-99-п) для населення передбачена ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Виходячи із аналізу зазначених нормативно-правових актів, безоблікове використання електроенергії є збитками, заподіяними постачальнику електричної енергії, і не може вважатися заборгованістю з оплати житлово-комунальних послуг.

Крім того, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позов був поданий 29 липня 2010 року, а ч. 3 ст. 118 ЦПК України набрала чинності 30 липня 2010 року.

Отже, суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву позивачу, застосувавши до даних правовідносин ч. 3 ст. 118 ЦПК України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд на зазначені порушення норм процесуального права уваги не звернув, доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив і помилково залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

За таких обставин відповідно до ч.2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України є підстави для скасування ухвалених судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" задовольнити.

Ухвалу Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 квітня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.