Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват-Банк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення належної суми при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє від імені ПАТ КБ "ПриватБанк", на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 березня 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 8 квітня 2010 року його було поновлено на посаду водія-інкасатора у ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 35 547 грн. 36 коп. Проте відповідач затягував виконання рішення суду та тривалий час не допускав позивача до роботи. У зв'язку з тим, що відбулася реорганізація відповідача і функції Закарпатського регіонального управління було передано Західному головному регіональному управлінню ПАТ КБ "ПриватБанк", позивача, після поновлення на роботі, за його згодою було звільнено з роботи 19 серпня 2010 року. Однак, розрахунку за час з 9 квітня 2010 року по день звільнення проведено не було. Посилаючись на наведене просив стягнути з відповідача належні йому при звільненні кошти за вказаний період та середній заробіток за час затримки проведення розрахунку.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 13 січня 2011 року, з врахуванням виправлення описки ухвалою цього суду від 31 січня 2011 року, стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 20 серпня 2010 року по 1 грудня 2010 року в розмірі 14 063 грн. 48 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23 березня 2011 року, рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 431 грн. 40 коп. належних йому при звільненні 19 серпня 2010 року. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 20 серпня 2010 року по 1 грудня 2010 року в розмірі 5608 грн. 20 коп. Суми нараховано без утримання податків та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє від імені ПАТ КБ "ПриватБанк", просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи ухвалене судом першої інстанції рішення, вважав, що з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 431 грн. 40 коп. належних останньому при звільненні 19 серпня 2010 року та 5608 грн. 20 коп. середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку при звільненні починаючи з 20 серпня 2010 року по 1 грудня 2010 року.

Однак, погодитись з такими висновками неможливо, оскільки вони зроблені без з’ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору та необґрунтовані доказами.

Судами встановлено, що на виконання рішення апеляційного суду Закарпатської області від 8 квітня 2010 року 12 серпня 2010 року ОСОБА_3 поновлено на роботі з 20 квітня 2008 року, а 19 серпня 2010 року його звільнено з роботи.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Виходячи з наведеного, встановленню при вирішенні вимог позивача про виплату належних йому при звільненні коштів належало з’ясувати, які кошти мали бути виплачені працівникові у зв’язку із його роботою та чи працював він у день звільнення, а, відповідно, коли у відповідача виник обов’язок по їх виплаті.

Вважаючи, що ОСОБА_3 підлягають оплаті 5 робочих днів (з 12 по 19 серпня 2010 року) і визнаючи, що розмір оплати в ці дні має складати середньоденний заробіток, а на відповідачеві лежав обов’язок по виплаті позивачу 431 грн. 40 коп. в день звільнення за роботу у зазначений період, суд апеляційної інстанції не вказав, чи працював останній у ці дні, не навів доказів, які б підтверджували, що він був на роботі та виконував її, не зазначив правову підставу збереження за працівником середньоденного заробітку або ж оплати виконаної ним роботи в такому розмірі.

Відсутня в рішенні і вказівка на те, що ОСОБА_3 працював у день звільнення в зв’язку з чим у ПАТ КБ "ПриватБанк" виник обов’язок по проведенню з ним розрахунку саме в цей день, а не з моменту пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З огляду на викладене погодитись з ухваленим судом апеляційної інстанції рішенням неможливо, воно підлягає скасуванню.

Аналогічні помилки у встановленні обставин, які мають значення для правильного вирішення вимог позивача про стягнення на його користь належних при звільненні коштів, стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, та застосуванні вимог ст. ст. 116, 117 КЗпП України допущені при вирішенні спору і судом першої інстанції.

Фактично цим судом рішення щодо кожної із вимог позивача, яка є самостійною, не ухвалене.

У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції вказано, що на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 9 квітня по 1 грудня 2010 року в розмірі 14063 грн. 64 коп., а в резолютивній частині, з врахуванням виправленої описки, зазначено, що цю суму складає середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні за період з 20 серпня по 1 грудня 2010 року.

Тобто резолютивна і мотивувальна частина рішення містять протиріччя щодо правової природи стягнутих на користь позивача коштів.

Крім того не враховано, що затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, є підставою для винесення цим органом ухвали про виплату йому середнього заробітку за час затримки (ст. 236 КЗпП України), а не включення цих коштів в належні до виплати такому працівникові у випадку його звільнення в подальшому.

Таким чином суди не з'ясували наявність чи відсутність обставин, з якими закон пов’язує виникнення прав і обов’язків у сторін, як в учасників правовідносин, що існували між ними.

Порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 11 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими і в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє від імені ПАТ КБ "ПриватБанк", задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 січня 2011 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 березня 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.