Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І. Гончара В.П.,

Олійник А.С., Ступак О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними та поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2010 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй автомобіль марки "Ніссан Максима", 2002 року випуску, а відповідачу – грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках у Дніпропетровському міському регіональному відділенні закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" та відкриті на ім?я відповідача; визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки "Ніссан Максима", 2002 року випуску, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки "Ніссан Максима", 2002 року випуску, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що з 11 жовтня 2003 року вона перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2008 року. Під час шлюбу подружжям було придбано автомобіль марки "Ніссан Максима".

7 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено біржову угоду №122880, відповідно до якої автомобіль перейшов у власність останнього.

19 червня 2008 року ОСОБА_5 відчужив зазначений автомобіль ОСОБА_6

3аочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсною біржову угоду купівлі-продажу автомобіля "Ніссан Максима", 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1, укладену 7 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 червня 2008 року, за яким право власності на вказаний автомобіль перейшло до ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спірного транспортного засобу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2010 року заочне рішення суду першої в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасовано. У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій, з ухваленням нового рішення, яким в задоволені позову відмовити, мотивуючи свої вимоги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов та визнавши договори купівлі-продажу автомобілів від 7 травня 2008 року та 19 червня 2008 року недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та відчужений без згоди позивача.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля "Ніссан Максима", укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладена ОСОБА_4 та ОСОБА_5 біржова угода щодо купівлі-продажу спірного автомобіля визнана недійсною з тих підстав, що позивач, як співвласник, не надавала згоди на його купівлю-продаж. Отже, з врахуванням роз?яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) (п.10) не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України презюмується добросовісність набувача.

Судами встановлено, що спірний автомобіль марки "Ніссан Максима", 2002 року випуску був придбаний під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у шлюбі, він є спільною сумісною власністю подружжя. Угоду про купівлю-продаж автомобіля між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладену 7 травня 2008 року без згоди позивача як співвласника автомобіля.

З огляду на встановлені судом обставини, висновок судів про визнання недійсним договору купівлі-продажу за біржовою угодою автомобіля марки "Ніссан Максима", 2002 року випуску, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є обґрунтованим та ґрунтується на вимога закону – ст..ст. 65 СК України,ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із п.п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки між позивачем та нинішнім володільцем автомобіля ОСОБА_6 існують речево - правові відносини щодо права на спірний автомобіль, то і способом захисту є відповідний цим правовідносинам речево - правовий – витребування майна ( ст.ст. 387, 388 ЦК України).

Таким чином, рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касації висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.. 337 ЦК України (435-15) є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.