Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Диби В.Г.,

С.Ф. Хопта, М.Є. Червинська,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів у зв’язку з навчанням дочки за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 11 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2011 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що з 3 листопада 1990 року до 30 жовтня 2008 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Від шлюбу вони мають двох дочок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Дочки мешкають разом із нею та повністю перебувають на її утриманні, оскільки відповідач матеріальної допомоги добровільно не надає.

Посилаючись на викладене, позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на утримання дочки ОСОБА_5, яка навчається у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця та потребує у зв’язку з навчанням матеріальної допомоги, аліменти у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 25 жовтня 2006 року до досягнення дитиною 23 років, та аліменти за минулий час з 1 вересня 2008 року до 24 жовтня 2010 року в розмірі 6 429 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 11 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на її користь у зв’язку з навчанням дочки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 25 жовтня 2010 року до досягнення дочкою 23 років, та аліменти на утримання дочки – ОСОБА_5, за минулий час - з 1 вересня 2008 року до 24 жовтня 2010 року - у розмірі 6 429 грн. У решті позову відмовлено; розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення в частині стягнення аліментів за минулий час, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядаються.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов та стягуючи з ОСОБА_4 аліменти за минулий час (що є предметом оскарження судових рішень), суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачка вживала заходів щодо одержання аліментів із відповідача у зазначений в рішенні суду термін, вона та дочка звертались до нього про допомогу, однак він ухилявся від її надання.

Проте погодитись із таким висновками судів повністю не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення аліментів за минулий час, ОСОБА_4 зазначав, що на початку 2008 року шлюбні відносини з позивачкою фактично були припинені, діти залишилися мешкати з ним та перебували на його утриманні. Він ніколи не ухилявся від сплати аліментів, надавав повнолітній дочці матеріальну допомогу періодично, коли зустрічався з дитиною, та в розмірі відповідно до свого доходу. Згоден сплачувати аліменти від дня пред’явлення позову, але проти стягнення аліментів за минулий час, оскільки позивачка раніше до нього жодних претензій не пред’являла.

Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 58, 59, 212- 214 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернув; доводів сторін у достатньому обсязі не перевірив; не встановив і не зазначив у рішенні наявність доказів того, що ОСОБА_3 вживала відповідних заходів для одержання аліментів із ОСОБА_4, а останній ухилявся від їх сплати, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про необхідність стягнення аліментів за минулий час.

Також суд не врахував роз’яснення, що містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , в якому зазначено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог та неправильно визначив розмір стягнутих аліментів.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув, лише зазначив, що розмір аліментів не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму, при цьому не перевірив розмір прожиткового мінімуму за час стягнення аліментів, що впливає на визначення суми стягнутих аліментів.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення аліментів на минулий час не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 11 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2011 року в частині стягнення аліментів за минулий час скасувати, справу передати в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.