Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

Журавель В.І., Ситнік О.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2011 року,

У лютому 2011 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 56 000 грн. на відшкодування майнової шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Посилалася на те, що у вересні 2005 року вона згідно розписки передала ОСОБА_4 56 000 гривень для придбання для неї частини квартири. В порушення зазначеного зобов’язання ОСОБА_4 придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 97 359 гривень, оформивши квартиру на своє ім’я. Діями відповідача їй завдано майнову та моральну шкоду, яку вона просила відшкодувати.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2011 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та в частині віднесення судових витрат у вигляді судового збору за рахунок держави скасовано. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 28 000 грн., 120 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 420 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення першої інстанції, посилаючись на неправильне застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розписка видавалась на підтвердження отримання відповідачем від позивачки коштів в розмірі 56 000 грн., які ОСОБА_3 подарувала подружжю ОСОБА_4 на придбання двокімнатної квартири, крім того у розписці відсутні зобов’язання відповідача щодо повернення коштів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не наведено жодних підстав набуття права власності на отримані кошти, відсутні докази щодо відмови позивачки від права власності на них. Кошти було використано в інтересах сім’ї ОСОБА_4 для придбання майна в спільну сумісну власність.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі висновки не відповідають матеріалам справи та наданим сторонами доказам, які враховані в повній мірі судом першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України рішення суду повинно відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 20 вересня 2005 року, яку написав та підписав ОСОБА_4, він отримав від позивачки грошові кошти в розмірі 56000 грн. "на купівлю" двокімнатної квартири у АДРЕСА_1 в м. Чернігові.

В 2005 році під час шлюбу з донькою позивачки – ОСОБА_5, відповідач приблизно за 96000 грн. придбав двокімнатну АДРЕСА_1 в м. Чернігові, за яку заплатив і грошові кошти в розмірі 56000 грн., отримані від позивачки. Право власності на вказану квартиру оформлено на відповідача.

У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, вказавши в позові, що зазначена квартира є їх спільним сумісним майном подружжя; та грошові кошти в розмірі 56000 грн. ОСОБА_3 їй подарувала.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2010 року затверджена мирова угода між подружжям ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та провадження у справі закрито, судом визнано, що квартира АДРЕСА_1 в м. Чернігові є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4, визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_5, зобов'язано останню сплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за його частку у квартирі.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що позивачка не надала суду відповідних доказів про те, що вона укладала з відповідачем договір доручення щодо придбання квартири, а надана нею розписка лише свідчить про передачу позивачкою відповідачу грошей для придбання квартири, що ним і було зроблено, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстав для стягнення переданих відповідачу грошей немає.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись п.5. ч.1. ст. 336, ст.ст. 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4. - задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2011 року – скасувати, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2011 року - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.