Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Савченко В.О.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства (далі–ВАТ) "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" на рішення апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2011 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 жовтня 2010 року він був звільнений з посади сортувальника паперового виробництва у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, згідно п.2 ст. 40 КЗпП України на підставі висновку медичної комісії КЗ "Луцька міська поліклініка №1", яке вважає упередженим. Звільнення проведено без згоди профспілкового комітету, тому вважає звільнення незаконним.

Просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2011 року відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про часткове задоволення позову.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі у ВАТ "Картонно-руберойдовий комбінат" на посаді сортувальника паперового виробництва з 14 жовтня 2010 року.

Стягнуто з ВАТ "Луцький картонно - руберойдовий комбінат" на користь ОСОБА_3 12540 грн. 06 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю – доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 18 травня 2010 року перебував у трудових відносинах з ВАТ "Луцький картонно - руберойдовий комбінат", працював на посаді сортувальника паперового виробництва. У зв’язку з тривалим перебуванням на лікарняному позивач був направлений на позачерговий медичний огляд.

Висновком медичної комісії КЗ "Луцька міська поліклініка №1" від 20.09.2010 року ОСОБА_3 визнаний непридатним до роботи сортувальника паперового виробництва.

Рішенням первинної профспілкової організації ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" від 08 жовтня 2010 року в наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 відмовлено.

Наказом № 63/01п від 13 жовтня 2010 року позивача звільнено з роботи у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я згідно п.2 ст. 40 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стан здоров’я позивача перешкоджає продовженню роботи в якості сортувальника паперового виробництва, відмова профспілкової організації у наданні згоди на звільнення позивача з роботи є необґрунтованою, від посади прибиральника територій останній відмовився.

Скасовуючи рішення суду та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що відмова профспілкового органу в наданні згоди на звільнення позивача з роботи містить відповідне обґрунтування.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я.

Згідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1,2,6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернув, не з’ясував наявність всіх вакантних посад на заводі на час звільнення позивача, не витребував штатний розклад, тобто не перевірив можливість переведення останнього на іншу роботу.

Апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, ст. 338 ЦПК колегія судів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2011 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухала оскарженню не підлягає.