Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, треті особи на стороні позивача – ОСОБА_7, ОСОБА_8, до ОСОБА_9, третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_10, про встановлення земельного сервітуту за касаційною скаргою представника ОСОБА_9 – ОСОБА_10, на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2010 року, -

ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_9 про встановлення земельного сервітуту.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2010 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6, треті особи на стороні позивача – ОСОБА_7, ОСОБА_8, до ОСОБА_9, третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_10, про встановлення земельного сервітуту задоволено.

Встановлено земельний сервітут на безстрокове користування ОСОБА_6 та членами його сім’ї частиною земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_9, розміром: ширина – 2,48 м, довжина – 19,9 м, для забезпечення права проходу, заїзду та виїзду легкового автомобіля у двір ОСОБА_6 з метою нормального господарського використання земельної ділянки позивача та його нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги позивача в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, іншого варіанту для проходу, заїзду та виїзду у двір позивача немає, заїзд чи виїзд позивача у свій двір легковим автомобілем носить несистематичний характер, права власника земельної ділянки у випадку встановлення сервітуту не порушуються.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності від 05 квітня 2004 року є співвласником квартири АДРЕСА_1 та співвласником земельної ділянки №30 площею 0,0337 га, яка знаходиться АДРЕСА_2, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від 14 вересня 2009 року.

ОСОБА_9 є власником земельної ділянки № 28 площею 0,0264 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від 14 грудня 2006р. та власником житлового будинку АДРЕСА_3 з відповідними спорудами згідно договору купівлі-продажу від 23 червня 2006р.

Відповідно до ч.1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до пунктів "а" та "б" ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення безстрокового земельного сервітуту щодо забезпечення права проїзду легкового автомобіля позивача буде суперечити цільовому призначенню земельної ділянки по вул. Довбуша, 28 в м. Чернівці, а щодо забезпечення права проходу - позов необґрунтований, оскільки між сторонами досягнута домовленість щодо проходу позивача.

До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Натомість, визнати законним та обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції не можливо з огляду на наступне.

Апеляційний суд, встановлюючи позивачу сервітут щодо проїзду транспортним засобом по земельній ділянці відповідача, в порушення вимог п. "б" ст. 99 Земельного кодексу України не перевірив, чи вільна земельна ділянка, по якій позивач просить суд надати йому право проїзду на транспортному засобі, не врахував наявність на спірній частині земельної ділянки відповідача перешкоди для руху транспортних засобів – частини житлового будинку, що існує внаслідок здійснення відповідачем перебудови власного житлового будинку.

За таких обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для встановлення земельного сервітуту для проїзду транспортного засобу під вже існуючою будівлею. Таке рішення порушує права власника земельної ділянки на здійснення ним права користування та розпорядження своєю власністю.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу представника ОСОБА_9 – ОСОБА_10, задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2010 року скасувати, а рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.