Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2010 року,-

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів та просили постановити рішення, яким просили визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" у розмірі 15,633%, що у грошовому виразі дорівнює 28 176,00 гривень, укладений 28.02.2008 року між дарувальником ОСОБА_8 та обдарованим ОСОБА_9, посилаючись на те, що 28.12.2008 року між їх матір"ю ОСОБА_8 та відповідачем ОСОБА_9 був укладений вищезазначений договір дарування, який вони вважають таким, що не відповідає вимогам закону та порушує їх права, оскільки майно, що було відчужене на його підставі, перебувало у спільній власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_10, а після смерті останнього спадкоємцями першої черги є не тільки дружина, але й позивачі як його діти, а оскільки розпорядження зазначеною часткою було здійснено без їх згоди, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був порушений встановлений порядок набуття відповідних прав та обов"язків.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволені повністю, а саме визнано недійсним договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" у розмірі 15,633%, що у грошовому виразі дорівнює 28 176,00 гривень, укладений 28.02.2008 року між дарувальником ОСОБА_8 та обдарованим ОСОБА_9

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.12.1955 року по день смерті останнього – ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивачі по справі є їх спільними дітьми.

28.02.2008 року між ОСОБА_8 (дарувальник) та ОСОБА_9 (обдарований) був укладений договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" у розмірі 15,633%, що у грошовому виразі дорівнює 28 176,00 гривень.

Оскільки частка у статутному фонді ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" була набута ОСОБА_8 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 за рахунок спільних коштів, то вона мала статус спільної власності подружжя, а тому остання не була одноособовим власником спірного майна, а також не є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_10, а тому одноособове, без повідомлення та згоди інших спадкоємців, розпорядження часткою у статутному фонді ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" не може вважатися правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2010 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області віл 27.12.2010 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, приведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_9 – відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області віл 27.12.2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.