6-20609св11 Про визнання дій протиправними та зобов’язання видати довідку - 03.08.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта "Новодружеська", третя особа – Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську про визнання дій протиправними, зобов’язання до вчинення певних дій, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання дій протиправними, зобов’язання до вчинення певних дій відповідача.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з березня 1998 року працює на шахті "Новодружеська" з тяжкими та шкідливими умовами праці.

У травні 2010 року їй виповнилось 50 років, вона звернулася до відділу кадрів з заявою про оформлення пенсії на пільгових умовах, однак інспектор відділу кадрів на свій розсуд повносила в трудову книжку виправлення, після чого управлінням Пенсійного фонду в м. Лисичанську документи не були прийняті для оформлення пенсії, просила суд визнати протиправною відмову відповідача у підтвердженні шкідливого характеру умов праці за списком №2 та зобов’язати шахту видати необхідну довідку та звернутися до управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську Луганської області про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов’язано ВАТ "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта "Новодружеська" видати ОСОБА_3 довідку про підтвердження шкідливого характеру умов праці за Списком №2 за професіями "кочегар" за період з 12 листопада 1998 року по 21 лютого 1999 року, з 21 жовтня 2003 року по 14 квітня 2004 року і "машиніст установки збагачення та брикетування" за період з 5 березня 1998 року по 11 листопада 1998 року, з 22 лютого 1999 року по 20 жовтня 2003 року, з 15 квітня 2004 року по 12 квітня 2005 року; зобов’язано ВАТ "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта "Новодружеська" звернутися до управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську із заявою про оформлення ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року та залишити в силі рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не правильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції вважав, оскільки у наказі від 14 жовтня 2002 року за № 482 не було передбачено віднесення робочого місця ОСОБА_3 до переліку робочих місць поверхневих робітників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а за період з липня 1998 року по березень 2009 року ОСОБА_3 знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати 156 днів, то вказані періоди роботи не можуть бути зараховані до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Однак, з таким висновком згодитися не можна, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Під час ухвалення рішення, відповідно до ст. 214 ЦПК України, суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Рішення суду першої інстанції також не може бути залишене у силі, оскільки воно постановлене без дотримання вимог ст. 214 ЦПК України.

Судом установлено, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_3 виконувала такі роботи у ВАТ "Лисичанськвугілля", шахта "Новодружеська":

З 5 березня 1998 року по 4 травня 1998 року – учень машиніста збагачення та брикетування вугілля;

З 4 травня 1998 року по 12 листопада 1998 року – машиніст збагачення та брикетування вугілля;

З 12 листопада 1998 року по 29 грудня 1998 року – учень кочегара;

З 29 грудня 1998 року по 22 лютого 1999 року – кочегар;

З 22 лютого 1999 року по 21 жовтня 2003 року – машиніст збагачення та брикетування вугілля;

З 21 жовтня 2003 року по 15 квітня 2003 року – кочегар;

З 15 квітня 2003 року по 15 квітня 2005 року – машиніст збагачення та брикетування вугілля;

З 12 червня 2009 року – машиніст конвеєрних установок на поверхні.

При цьому, представник відповідача постійно вказував на те, що у трудовій книжці ОСОБА_3 назва її роботи не відповідає роботі, передбаченій Списком №2 та ЄТКД, у зв’язку з чим вносилися зміни до записів до трудової книжки, а потім вказані зміни були скасовані.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до ст. 48 КЗпП України т рудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.

Разом з тим, у трудовій книжці ОСОБА_3 вказано, що вона з 5 березня 1998 року по 12 листопада 1998 року, з 22 лютого 1999 року по 21 жовтня 2003 року виконувала роботу ученика машиніста та машиніста збагачення та брикетування вугілля. У трудовій книжці у вказані записи були внесені зміни: закреслено слова "збагачення та брикетування вугілля" та вписано слово "конвеєрів". В наступному вказаний змінений запис було змінено і відтворено попередній запис роботи.

Однак, відповідно до Класифікатора професій ДК 003-95 за кодом КП 8111.2, код ЗКППТР 13777, випуск ЄТКД 4 зазначена робота машиніста конвеєра, а за кодом КП 9112.2, код ЗКППТР 13872, випуск ЄТКД 4 вказана робота машиніст млинів (збагачення та брикетування вугілля).

Суди на вказані обставини уваги не звернули та не встановили, яку саме роботу виконувала ОСОБА_3 у вказані періоди.

Відповідно до ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за № 383 (z1451-05) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій для відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637 (637-93-п) .

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку (637-93-п) за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У п. 20 Порядку (637-93-п) передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, вказана довідка видається підприємством у разі відсутності у трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що надає право на пенсію на пільгових умовах та підтверджує саме спеціальний характер роботи та її період, а не право особи на пенсію. Вказана довідка є лише підставою для органу Пенсійного фонду України для визначення підстав та права особи на пенсію на пільгових умовах.

Крім того, пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за № 383 (z1451-05) , при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Слід зазначити, що відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року за № 442 (442-92-п) , атестація робочих місць повинна проводитися у строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (v0041205-92) атестація передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці, підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення, перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

За п.2.3. Методичних рекомендацій (v0041205-92) атестаційна комісія встановлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменування професій і посад зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилень назва професії (посади) приводиться у відповідність до ЄТКД по фактично виконуваній роботі.

Суди на вказані положення вимоги не звернули, у порушення вимог статей 10, 212, 214 ЦПК України не встановили фактичних обставин для правильного вирішення справи та не надали належної оцінки доводам позивачки про те, що вона виконувала роботу машиніста конвеєрів та відповідача про проведення на підприємстві у 1997 та 2002 роках атестації робочих місць.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року та рішення Лисичанського районного суду Луганської області від 30 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.