Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 р. в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,-

У лютому 2012 року ФО-П ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в Миколаївському районі Львівської області від 24.12.2011р. № 598 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 р. скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до 01.01.2011 р.) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. (3609-17) ) фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування (єдиний податок) та перебуває на обліку в УПФУ в Миколаївському районі Львівської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням УПФУ в Миколаївському районі Львівської області від 24.12.2011 р. № 598 за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 21.01.2005 р. по 22.02.2011 р. до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 1168,25 грн. та пеню у розмірі 117,57 грн. на підставі пункту 2 частини 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (а.с. 5).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування до позивача фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на підставі пункту 2 частини 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, а тому в порушення вимог частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач протиправно прийняв рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату позивачем страхових внесків.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, за правилами абзацу 2 частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансові санкції за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 р. (справа № 21-208а14).

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .