Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі

суддів: Лесько А.О., Горелкіної Н.А., Матвєєвої О.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", треті особи: Генеральна прокуратура України, Головне управління Державного казначейства України в м. Севастополі, про стягнення суми страхового відшкодування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 09 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що він, працюючи в органах військової прокуратури, отримав 20-ти відсоткову втрату професійної працездатності, що встановлено Севастопольською центральною міською медико-соціальною експертною комісією, і відповідно до Постанови КМУ № 486 від 19 серпня 1992 року "Про затвердження порядку та умов державного обов’язкового особистого страхування працівників прокуратури" (486-92-п) звернувся до НАСК "Оранта" із заявою про виплату йому відповідного страхового відшкодування, але зазначена заява відповідачем задоволена не була, надано пояснення, що він проходив службу у військовій прокуратурі, є військовослужбовцем і тому його страхування здійснюється на підставі Постанови КМУ № 488 "Про умови державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозоб’язаних, призваних на збори, і порядок виплати страхових сум їм та членам їх сімей" (488-92-п) . ОСОБА_1, не погодившись із відмовою НАСК "Оранта" у виплаті страхового відшкодування саме за Постановою № 486 (486-92-п) , просив стягнути суми страхового відшкодування.

Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 09 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", треті особи: Генеральна прокуратура України, Головне управління Державного казначейства України в м. Севастополі, про стягнення суми страхового відшкодування відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, просить скасувати вказані судові рішення з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України п ід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 09 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.