Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Пшонки М.П.

Суддів : Мазур Л.М., Макарчука М.А., Писаної Т.О., Юровської Г.В

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" про зобов’язання виконати умови договору банківського вкладу, про визнання частково припиненими зобов’язання по кредитному договору

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом Вказала, що 15 листопада 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 86707С44, згідно з умовами якого Банк надав позивачу кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в розмірі 511000 доларів США зі сплатою 10, 75% річних за терміном повернення коштів до 22 жовтня 2010 року відповідно до графіку. Отримані позивачем кошти були продані на міжбанківському валютному ринку і зараховані в національній валюті на депозитні рахунки, відкриті на ім’я позивача.

З метою забезпечення належного і своєчасного виконання зобов’язань за кредитним договором 15 листопада 2007 року між сторонами було укладено договори застави майнових прав позивача, а саме: права вимоги коштів з депозитних рахунків. За умовами договорів банківського вкладу Банк у випадку отримання від вкладника вимоги про дострокове повернення вкладу повинен здійснити перерахування грошових коштів на погашення кредитної заборгованості. У зв’язку з фінансовою кризою та збільшенням курсу долара позивачка стала неспроможною сплачувати кредит і звернулася 19 листопада 2008 року до відповідача із вимогою про розірвання договорів банківського вкладу та перерахування коштів на погашення отриманого кредиту. Вважаючи, що Банк неправомірно відмовив у проведенні такого перерахунку коштів, просила зобов’язати відповідача здійснити перерахунок коштів в розмірі 3 000 000 гривень з депозитних рахунків на її картковий рахунок та спрямувати ці кошти на погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 500 533, 9 доларів США із розрахунку 5,9936 грн. за 1 долар США.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Зобов’язано публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку здійснити перерахунок коштів розмірі 3 000 000 грн. з:

вкладного (депозитного) рахунку №НОМЕР_1 відкритого ОСОБА_1 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця №892-1150 від 15 листопада 2007 року в сумі 1 000 000 грн.

вкладного (депозитного) рахунку №НОМЕР_1 відкритого ОСОБА_1 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця №876-1150 від 14 листопада 2007 року в сумі 1 000 000 грн.

вкладного (депозитного) рахунку №НОМЕР_2 відкритого ОСОБА_1 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця №878-1150 від 14 листопада 2007 року в сумі 1 000 000 грн.

на картковий рахунок вкладника ОСОБА_1 №НОМЕР_3 та спрямувати ці кошти з вищевказаних депозитних рахунків на погашення заборгованості за кредитним договором №86707С44 від 15 листопада 2007 року в сумі 500533 долари США 90 центів із розрахунку 5,9936 грн. за 1 долар США.

Визнано припиненим зобов’язання ОСОБА_1 по кредитному договору №86707С44 від 15 листопада 2007 року, укладеному між відкритим акціонерним товариством "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 в частині погашення заборгованості за кредитом в сумі 500533 долари США 90 центів (3 000 000 грн. по курсу НБУ станом 20.11.2008 року 5,9936 грн. за 1 долар США).

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2011 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 335ч.1, 3 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст.339 цього ж Кодексу установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове про відмову у позові, апеляційний суд виходив із факту користування позивачкою відсотками за депозитами після звернення до банку з вимогою про повернення вкладу і того, що банк не зобов’язаний видавати позивачці вклад на її вимогу та приймати від неї кошти на дострокове погашення кредиту.

Висновки апеляційного суду не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України (435-15) договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Місцевим та апеляційними судами встановлено, не заперечується в касаційній скарзі і вбачається із матеріалів цивільної справи, що 15 листопада 2007 року між ОСОБА_1 і відкритим акціонерним товариством "Укрексімбанк" укладено кредитний договір №86707С44, за яким банк надав позивачці кредит в розмірі 511000 доларів США з кінцевою датою погашення 22 жовтня 2010 року(пункт 2.1 договору) та сплатою 10,75% річних за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.6.1 договору позичальник може здійснити дострокове погашення кредиту або його частини разом з усіма нарахованими до дати дострокового погашення процентами за користування Кредитом та іншими платежами, належними до сплати за цим договором.

Згідно пункту 2.4.2 договору строк погашення кредиту, зазначений у пункті 2.1 договору, не приймається до уваги і відповідно новим строком погашення кредиту буде вважатися дата настання однієї з наступних подій:

невиконання позичальником будь яких зобов’язань за кредитним договором;

пред’явлення власником депозитного рахунку або будь-якою іншою особою вимоги щодо дострокового повернення коштів, розміщених на депозитному рахунку.

Відповідно до пункту 2.8.1 угоди, забезпеченням зобов’язань позичальника за цим договором є застава права вимоги коштів з депозитного рахунка.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що сторонами укладено договори банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця строком 3 роки:

№892-1150 від 15 листопада 2007 року в сумі 1 000 000 грн.

№876-1150 від 14 листопада 2007 року в сумі 1 000 000 грн.

№878-1150 від 14 листопада 2007 року в сумі 1 000 000 грн.

за якими право вимоги коштів передано у заставу банку.

Відповідно до пунктів 3.1.7 цих угод, вкладник має право звернутися до банку із заявою про дострокове повернення вкладу або частини вкладу та процентів на вклад або на частину вкладу… . Заява про дострокове повернення вкладу або частини вкладу та процентів на вклад або на частину вкладу повинна подаватися до Банку не пізніше ніж за два робочих дні до запланованої дати отримання коштів.

Згідно пункту 3.4.9 договору банк зобов’язався після отримання від вкладника вимоги про дострокове повернення банком вкладу або частини вкладу здійснити перерахування вкладу або частину вкладу та нарахованих на вклад процентів на умовах, передбачених статтею 4 договору, та зарахувати їх на рахунок, вказаний у підпункті 3.4.6 договору не пізніше 2 банківських днів з дати надання вкладником до банку відповідної заяви.

Судами встановлено і не заперечувалося відповідачем в ході розгляду справи, що 19 листопада 2008 року позивачка звернулася до банку з письмовою заявою, в якій повідомила що не може сплачувати відсотки за користування кредитом. З цих підстав просила розірвати договори банківських вкладів №892-1150 від 15 листопада 2007 року, №876-1150 від 14 листопада 2007 року, №878-1150 від 14 листопада 2007 року на загальну суму 3 000 000 грн. та спрямувати ці кошти з депозитних рахунків на погашення її заборгованості за кредитною угодою в сумі 511 000 доларів США.

Із матеріалів справи вбачається що вимога позивачки про повернення вкладів та про дострокове погашення кредиту банком не виконана.

Відповідно до ст.. 1060ч.2 ЦК України (435-15) за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на

першу вимогу є нікчемною.

Встановивши такі обставини місцевий суд прийшов до правильного висновку про порушення банком права позивача, як вкладника, на дострокове повернення вкладу і про невиконання банком обов’язку видати вклад, встановленого ст..1060ч.2 ЦК України (435-15) , та про порушення банком передбаченого пунктом 2.6.1 кредитного договору права позивачки, як боржника, на дострокове погашення кредиту і з цих підстав обґрунтовано задовольнив заявлений позов.

Скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове про відмову у позові, апеляційний суд не керувався приписами, встановленими ст.. 1060ч.2 ЦК України (435-15) і зробив помилковий висновок про відсутність у банку обов’язку видати банківський вклад на вимогу вкладника, як на підставу для відмови у позові.

Не ґрунтуються на законі і посилання апеляційного суду на отримання позивачкою відсотків за депозитними вкладами як на підставу для відмови у позові, оскільки кошти депозитних вкладів перебували у користуванні банку, а не були зараховані і рахунок погашення кредиту.

Оскільки апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, то рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.. 336, 339, 345 ЦПК України (1618-15) колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2011 року скасувати і залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 грудня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.