Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Іваненко Ю.Г., Касьяна О.П.,

Мартинюка В.І., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосії від 6 квітня 2011 року, -

У квітні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 18, відповідно до якого боржник отримав кредит в сумі 29000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення – 12 квітня 2013 року. З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 14 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 18ДП. В зв’язку із тим, що ОСОБА_3 належним чином зобов’язання за договором не виконує, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 220891,36 грн. в солідарному порядку.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосії від 6 квітня 2011 року, позов задоволено. Присуджено до стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі – ПАТ "КБ "Приватбанк") 220891,36 грн. солідарно. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що 14 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі – ЗАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 18, відповідно до умов якого боржник отримав кредит в сумі 29000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення – 12 квітня 2013 року.

Згідно пункту 2.2.3. кредитного договору позичальник зобов’язався здійснювати погашення кредиту, відсотків і винагороди в дату сплати відповідно до Графіка погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 14 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 18ДП.

В зв’язку із тим, що ОСОБА_3 належним чином зобов’язання за кредитним договором не виконував, у нього утворилась заборгованість в розмірі 28687,19 дол. США (станом на 11 лютого 2009 року), з яких заборгованість за кредитом – 27280,40 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 1351,49 дол. США та пеня – 55,30 дол. США. Згідно курсу гривні України до долару США 7,70 грн. розмір заборгованості боржника є еквівалентним 220891,36 грн.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом п. 2.3.9 кредитного договору при настанні подій, зазначених у п. 2.3.3 даного договору, зокрема порушення позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами даного договору, банк має право стягнути кредит до настання термінів, передбачених п. 1.3 даного договору, тобто достроково.

Зобов’язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Установивши, що ОСОБА_3 було допущено порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів, у зв’язку із чим у банку виникло право вимагати дострокове повернення кредиту, нарахованих процентів, пені у порядку, установленому кредитним договором, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "КБ "Приватбанк" про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором. Таким чином, ухвалені у справі судові рішення в цій частині слід залишити без змін.

Однак, задовольняючи позовні вимоги ПАТ "КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, суди невірно застосували норми матеріального закону.

Відповідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 2 договору поруки банку надано право вимоги до поручителя по сплаті боргу у повному обсязі, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені, та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з п. 4 вказаного договору у випадку невиконання боржником обов’язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Разом з тим, п. 5. договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником будь-якого обов’язку, передбаченого п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаних обов’язків.

Проте, суд першої інстанції на вказану умову договору поруки уваги не звернув, та не дослідив питання дотримання банком процедури повідомлення поручителя про наявність заборгованості за кредитним договором у основного боржника.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув і належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, та дійшов передчасного висновку про те, що невиконання банком вимог п. 5 договору поруки не звільняє поручителя від відповідальності.

Враховуючи, що неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

При здійсненні нового розгляду, судам необхідно дослідити чи надсилались банком вказана вимога, встановити чи мав місце факт отримання даної вимоги поручителем та надати указаним доказам належну правову оцінку.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосії від 6 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті ухвалені у справі судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.