Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом споживчого товариства "Автомобіліст" до ОСОБА_6 про стягнення боргу; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до споживчого товариства "Автомобіліст" про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2011 року,

У листопаді 2008 року споживче товариство "Автомобіліст" (далі – СТ "Автомобіліст") звернулося в порядку ст.ст. 113- 115, 124, 128, 131, 509 ЦК України до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 боргу в розмірі 3 142 гривень, посилаючись на те, що відповідач в 1978 році став членом СТ "Автомобіліст" та зобов’язався сплачувати щомісячні платежі (членські внески). Починаючи з 1 жовтня 2003 року і до 1 вересня 2008 року ОСОБА_6 обов’язкові платежі не сплачував, пояснюючи це тим, що його гараж було пограбовано. 15 вересня 2008 року правлінням СТ "Автомобіліст" прийнято рішення про повернення боргу через суд, у зв’язку з чим було подано зазначений позов. Під час розгляду справи (після внесених у грудні 2009 року змін і доповнень до позову) у квітні 2010 року позивач збільшив свої позовні вимоги і остаточно просив стягнути з ОСОБА_6 7 800 гривень заборгованості за користування гаражами за період із жовтня 2003 року до грудня 2009 року з розрахунку 50 гривень в місяць за кожен гараж (а.с. 89).

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся в порядку ст.ст. 1166, 1172 ЦК України до суду з зустрічним позовом, в якому просив стягнути з СТ "Автомобіліст" на свою користь 26 880 гривень шкоди. В обгрунтування своїх вимог указував, що в 1978 році став членом СТ "Автомобіліст", при цьому належним чином сплачував товариству щомісячні платежі за охорону належного йому гаража № 150. Однак у зв’язку з неналежною охороною, з його гаража неодноразово було викрадено належне йому майно. Даний факт підтверджується матеріалами прокурорської перевірки, з яких вбачається, що 11 грудня 2003 року, 3 серпня 2004 року, 20 грудня 2004 року правоохоронні органи порушували кримінальні справи за фактом вчинення крадіжок майна з його гаража. Позивач також указував на те, що у нього була домовленість з керівництвом СТ "Автомобіліст" про те, що він не звертається до суду з позовом про відшкодування шкоди, а товариство не вимагає сплати платежів за охорону. У зв’язку з тим, що умови домовленості порушено, він вимушений звернутися до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної неналежним виконанням працівниками товариства обов’язків по охороні гаража.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року позовні вимоги об’єднано в одне провадження.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2010 року первісний та зустрічний позови задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь СТ "Автомобіліст" суму боргу у розмірі 7 800 гривень та 81 гривню судових витрат. Стягнуто з СТ "Автомобіліст" на користь ОСОБА_6 26 880 гривень заподіяних збитків та 298 гривень 80 копійок судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2011 року вказане рішення районного суду в частині задоволення зустрічного позову скасовано і постановлено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до споживчого товариства "Автомобіліст" про відшкодування шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції з залишенням в силі рішення районного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи первісні та зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що СТ "Автомобіліст" не виконало взяті на себе обов’язки по охороні належного ОСОБА_6 майна, а тому повинне відшкодувати йому 26 880 гривень заподіяних крадіжками збитків. В свою чергу ОСОБА_6, який є власником гаражів №№ 150 і 151, повинен був сплачувати щомісячні платежі, які він припинив вносити з жовтня 2003 року після крадіжки майна з гаража і заборгованість зі сплати яких за період із жовтня 2003 року до грудня 2009 року складає 7 800 гривень (із розрахунку 50 гривень в місяць за кожен гараж), а тому вказана сума підлягає стягненню з нього на користь СТ "Автомобіліст".

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення зустрічного позову й ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за фактами вчинених із гаража ОСОБА_6 крадіжок майна правоохоронними органами порушені кримінальні справи, ці справи на даний час не розслідувані, СТ "Автомобіліст" вимог про відшкодування збитків не визнає, належних і достовірних доказів того, що з належного ОСОБА_6 гаража було викрадено майно на загальну суму 26 880 гривень, не надано, і крім того, статутом СТ "Автомобіліст" передбачено, що воно несе відповідальність за збереження автомобіля, і докази передачі на зберігання товариству викраденого майна відсутні, а тому відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_6О .

Проте з таким рішенням апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів справи, під час її розгляду СТ "Автомобіліст" неодноразово змінювало та доповнювало свої вимоги. При цьому в попередніх редакціях первісного позову сума заборгованості вираховувалася наступним чином: за період з жовтня 2003 року до грудня 2007 року сума щомісячних платежів за кожен гараж складала по 25 гривень, за період із січня 2008 року до квітня 2009 року – по 37 гривень, а з травня 2009 року – по 50 гривень. Суд першої інстанції, вирішуючи первісний позов у його остаточній редакції, взяв до уваги саме визначену під час розгляду справи на підставі рішення загальних звітних зборів СТ "Автомобіліст" від 21 березня 2010 року (а.с. 91-92) суму щомісячних платежів у розмірі 50 гривень за кожен гараж. При цьому будь-якого обгрунтування, чому для розрахунків за попередні періоди взята саме щомісячна сума в розмірі 50 гривень, у той час як в різні періоди вона становила 25, 37, а вже потім 50 гривень, та розрахунків стягнутої суми суд не навів.

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 308, 315 ЦПК України не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права і, скасовуючи рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 і стягнення з СТ "Автомобіліст" на його користь 26 880 гривень заподіяних збитків та відмовляючи в їх задоволенні, не ухвалив рішення в частині вирішення вимог первісного позову про стягнення з ОСОБА_6 на користь СТ "Автомобіліст" заборгованості з оплати щомісячних внесків на загальну суму 7 800 гривень, а тому рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, із направленням справи в цій частині на новий розгляд до цього ж суду.

Що стосується вирішення зустрічного позову, то рішення суду апеляційної інстанції в цій частині є законним і обгрунтованим, відповідає обставинам справи і передбачених ст.ст. 338, 339, 341 ЦПК України підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2011 року в частині позову споживчого товариства "Автомобіліст" до ОСОБА_6 про стягнення боргу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2011 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_6 до споживчого товариства "Автомобіліст" про відшкодування шкоди залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.