Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Пшонки М.П.

суддів: Мазур Л.М., Матвєєвої О.А.,Писаної Т.О., Юровської Г.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватний нотаріус Кременчуцького нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 липня 2010 року та на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2011 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_2

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2011 року, позовну заяву задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 /зареєстровано в реєстрі № 12250/

Зобов’язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_8, яка не була залучена до участі у справі судом першої інстанції, просить скасувати рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 липня 2010 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2011 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд.

Зазначила, що вона є власником спірної квартири.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору-купівлі продажу квартири від 18.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_9, за р.№5928, зареєстрованого в Кременчуцькому МБТІ в р.книзі №61 за р.№8923, належала квартира АДРЕСА_1

09 липня 2008 року ОСОБА_1 видав ОСОБА_3 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_10 за р.№9852, згідно з якою уповноважив останнього продати будь-кому за ціну та на умовах на свій розсуд належну йому квартиру. \а.с.117\

Діючи від імені ОСОБА_1 відповідно до доручення, ОСОБА_3 20 серпня 2008 року продав зазначену квартиру ОСОБА_2 Договір купівлі-продажу квартири посвідчений за р.№12250 нотаріусом, який посвідчив довіреність. \а.с.86-87\

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 05.12.2008 року визнано дійсним договір купівлі-продажу, за яким 13.10.2008 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 купив цю квартиру.\а.с.13\

09 жовтня 2009 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_8 купила квартиру, яка є предметом спору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу, р.№7404.\а.с.118\

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_8 до ухвалення вищезгаданого рішення суду першої інстанції купила квартиру, яка раніше належала позивачеві, який заявляв суду клопотання про залучення її до розгляду справи \а.с.34\, однак до участі у справі притягнута не була, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, судами порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства, передбачений ст. 11 ЦПК України, а саме: правочин визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 232 ЦК України, як вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, хоча позивач ставив питання про визнання правочину недійсним у зв"язку з відсутністю його волевиявлення на продаж квартири.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) роз’яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв’язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на те, що квартира відчужена на підставі чинного доручення, яке не було скасоване позивачем в порядку статті 249 ЦК України, що ним у добровільному порядку передані ОСОБА_3 правовстановлюючі документи на квартиру.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.