Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Мегабанк" в особі Вінницького центрального регіонального відділення (далі - ПАТ "Мегабанк") до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави за касаційною скаргою представника ОСОБА_8 – ОСОБА_9 та представника ОСОБА_7 – ОСОБА_10 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 жовтня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2010 року,

У вересні 2009 року публічне акціонерне товариство "Мегабанк" в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк") звернулося до районного суду в порядку ст.ст. 526, 530, 589, 590, 592, 651, 1054 ЦК України з указаним позовом, посилаючись на те, що 6 вересня 2007 року між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 41-01ПВ/2007, за умовами якого останньому було надано кредит на споживчі цілі в розмірі 23 000 доларів США строком до 5 вересня 2010 року з виплатою 13,5% річних за користування кредитом, а з 19 серпня 2010 року – 15% річних.

В забезпечення своєчасного виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором та будь-якими додатковими договорами до нього 6 вересня 2007 року між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_7 було укладено договір застави №41-01ПВ/2007-з. Згідно з умовами даного договору ОСОБА_7 передав у заставу ПАТ "Мегабанк" належне йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АВС 031814 від 04.07.2007 року рухоме майно, а саме: автомобіль марки MAN модель F2000, тип ТЗ сідловий тягач – Е, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2, рік випуску 1999, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Посилаючись на те, що ОСОБА_8 належним чином не виконувалось зобов’язання за кредитним договором, в зв’язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 25 296,32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 7 вересня 2010 року еквівалентно 200 048 гривень 36 копійок, ПАТ "Мегабанк" просило задовольнити заявлений позов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість за кредитним договором на загальну суму 25 296,32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 7 вересня 2010 року еквівалентно 200048 гривень 36 копійок та по штрафах – 64 097 гривень 01 копійку, з яких: заборгованість по основному боргу – 23 000 доларів США, що еквівалентно 181 888 гривням 60 копійкам; заборгованість по відсоткам – 2 296,32 доларів США, що еквівалентно 18 159 гривням 76 копійкам; штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості по кредиту – 5 750 доларів США, що еквівалентно 45 472 гривням 17 копійкам; штраф у розмірі 10% від суми заборгованості по відсотках – 229,63 долара США, що еквівалентно 1 815 гривням 96 копійкам; штраф на невиконання прийнятих на себе обов’язків згідно з п.2.1.3 договору застави у розмірі 10 % від вартості предмета застави – 16 808 гривень 90 копійок.

Звернуто стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому договором застави та Законом України "Про заставу" (2654-12) з правом укладання від імені ОСОБА_7 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою будь-якою особою покупцем та з наданням ПАТ "Мегабанк" всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: з правом зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, отримання дублікатів реєстраційних документів на даний автомобіль, здійснення будь-яких платежів за продавця), необхідних для здійснення такого продажу, а кошти від реалізації направити для погашення заборгованості за кредитним договором.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Мегабанк" штрафу на невиконання прийнятих на себе обов’язків згідно з п.2.1.3 договору застави у розмірі 10% від вартості предмета застави – 16808 гривень 90 копійок і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_8 – ОСОБА_9 та представник ОСОБА_7 – ОСОБА_10 порушують питання про скасування оскаржуваних рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився й апеляційний суд, виходив з того, що внаслідок неналежного виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору № 41-01ПВ/2007 від 6 вересня 2007 року утворилась заборгованість у розмірі 25 296, 32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 7 вересня 2010 року еквівалентно 200 048 гривням 36 копійкам, а також дійшов висновку, що заставодержатель набув правових підстав щодо реалізації свого права звернути стягнення на предмет застави.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору № 41-01ПВ/2007 від 6 вересня 2007 року видно, що відповідачу ОСОБА_8 було надано кредит на споживчі цілі в розмірі 23 000 доларів США строком до 5 вересня 2010 року з виплатою 13,5 % річних .

Згідно зі ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи 5 березня 2010 року на адресу відповідачів була надіслана вимога щодо погашення заборгованості згідно встановленого графіку з виплатою 15 % річних, тоді як вказаним кредитним договором передбачено виплата процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 13,5 %.

Таким чином, ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 214 ЦПК України, не з’ясував чи мало місце підвищення процентної ставки, чи відповідає заявлена до стягнення сума заборгованості фактичній заборгованості.

Крім того, без урахування вимог ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" суд першої інстанції не зазначив початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації.

Поряд з тим, стягнувши заборгованість за кредитним договором та одночасно звернувши стягнення на предмет застави, фактично здійснив стягнення у подвійному розмірі.

Правильним убачається, що в такому випадку суд мав зазначити у резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет застави з посиланням на суму заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи, що неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення відповідно до вимог ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно з`ясувати характер спірних правовідносин, права й обов`язки сторін, встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити законне й обгрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_8 – ОСОБА_9 та представника ОСОБА_7 – ОСОБА_10 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 жовтня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2010 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

В іншій частині рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.