Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Житлосервіс-2А" до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про відновлення строку звернення до суду, стягнення заборгованості за користування житлом, зобов’язання виконати певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2010 року,

У жовтні 2009 року КП "Житлосервіс-2А" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про солідарне стягнення заборгованості за користування житлом, зобов’язання виконати певні дії.

Посилалось на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі КП Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А".

Відповідачі, які є власниками квартири НОМЕР_1 зазначеного будинку, не вносять плату за користування житловим приміщенням (квартирну плату) і станом на 1 лютого 2010 року мають заборгованість у сумі 2 913 грн31 коп, яка утворилася з січня 2005 року; договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не укладають.

З огляду на наведені обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги, поновивши строк звернення до суду.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2010 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2010 року скасоване і ухвалене нове, яким позов задоволено частково.

Стягнуто на користь КП "Житлосервіс-2А" заборгованість по квартирній платі за період з 1 жовтня 2006 року по 1 вересня 2009 року, з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 по 361,15 грн. з кожного.

Зобов’язано ОСОБА_10 укласти з КП "Житлосервіс-2А" договір про надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій у письмовій формі. В іншій частині позову відмовлено.

З відповідачів у солідарному порядку стягнуто на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 51 грн, а на користь позивача – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

У касаційній скарзі заявники просять скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2010 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Районний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що між сторонами не виникло договірних правовідносин, внаслідок чого відсутній і обов’язок по сплаті заборгованості.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вважав, що договірні відносини між сторонами продовжені і їх необхідно оформити у письмовій формі. Оскільки сторони вчиняли дії відповідно до умов договору, стягнув заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в межах строку позовної давності.

При цьому суд керувався розрахунком заборгованості, наданим позивачем, та, з урахуванням актів про неналежне утримання будинку та прибудинкової території, зменшив суму заборгованості на 30 відсотків.

Проте такі висновки судів не ґрунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинам справи.

Пунктом 1 частини третьої ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачений обов’язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Зобов’язуючи ОСОБА_10 укласти договір із КП "Житлосервіс-2А", апеляційний суд залишив поза увагою те, що в цьому разі не буде дотримано передбачених ст. 203 ЦК України загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме ч.3 зазначеної статті, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у рішенні, чи підготовлений позивачем договір на надання житлово-комунальних послуг, які позивачем визначені умови зазначеного договору, чи поступала від позивача пропозиція до відповідачів з приводу укладення такого договору, чи мала місце відмова в укладенні договору та з яких підстав, а тому передчасно поклав на відповідачів обов’язок по укладенню договору й не навів у рішенні визначених законом підстав для такого висновку.

Стаття 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає процедуру фіксації факту надання послуг неналежної якості та порядок складання відповідних актів-претензій з метою вирішення питання про перерахунок платежів.

Частина третя вказаної норми визнає дійсним акт-претензію, підписаний не менш як двома споживачами, у разі неприбуття представника виконавця в погоджений строк або необгрунтованої відмови від підписання такого акту.

Апеляційна інстанція на власний розсуд зменшила суму заборгованості відповідачів, не перевіривши підстави такого перерахунку та не дослідивши належність і допустимість доказів, наданих відповідачами, на підвердження наявності таких підстав.

Крім того, рішення суду апеляційної інстанції містить суперечливі висновки щодо сплину строку позовної давності.

Підтверджуючи факт внесення відповідачами платежів у грудні 2006 року та у березні 2009 року, суд не перевірив, вказані суми є поточними платежами за відповідні періоди, чи такі суми внесені ними в рахунок погашення заборгованості.

Помилковим є і висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення суми, так як послуги позивачем надавалися, а відповідачами такі послуги спожиті.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Під час нового розгляду судам необхідно визначити характер спірних правовідносин та правову природу коштів, про стягнення яких заявлений позов, враховуючи, що законодавець покладає на власників квартир обов?язок зі сплати коштів на утримання будинку та прибудинкової території, і залежно від встановлених обставин вирішити спір.

Оскільки допущені порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2010 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2010 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.