Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем’яносова М.В., Колодійчука В.М.,

Завгородньої І.М., Штелик С.П.,-

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Копичинської виправної колонії № 112 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області до приватного підприємства "Агентство Тернопільських новин", ОСОБА_3 про захист ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою приватного підприємства "Агентство Тернопільських новин" на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 7 грудня 2010 року,

Копичинська виправна колонія № 112 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Агентство Тернопільських новин", ОСОБА_3 про захист ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в газеті "Номер один", засновником якої є приватне підприємство "Агентство Тернопільських новин", надруковано статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор ОСОБА_3. У даній статті автором описуються випадки безпідставного застосування співробітниками Копичинської виправної колонії управління Державного департаменту України у Тернопільській області (№112), грубої фізичної сили до засуджених, упередженого ставлення до них, а також неналежного харчування, медичного забезпечення та організації праці. Вказані факти щодо побиття колишніх засуджених працівниками установи, неналежного харчування, медичного забезпечення та організації праці міжвідомчою комісією виявлено не було та було прийнято постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

З цих підстав позивач звернувся до редакції газети з претензією про спростування недостовірних відомостей які викладені у вищезгаданій статті, однак відповідач відмовився.

На погляд позивача, дана стаття є так званим "замовним матеріалом" з метою дискредитації як кримінально-виконавчої служби області так і системи в цілому, а також надання можливості окремим засудженим відновити в установі "злодійські традиції". Таким чином позивач вважає, що поширена інформація є явно недостовірною і її розповсюдження призвело до дискредитації як кримінально-виконавчої служби області так і працівників установи, поширення неправдивих чуток серед населення щодо деяких працівників Копичинської виправної колонії (№112), що загрожують їхній особистій безпеці, небажання деяких молодших спеціалістів проходити тут службу.

Копичинська виправна колонія № 112 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області просила визнати інформацію, надруковану в статі "ІНФОРМАЦІЯ_1" газети "Номер один", стосовно випадків безпідставного застосування окремими співробітниками Копичинської виправної колонії управління Державного департаменту України у Тернопільській області (№112) грубої фізичної сили до засуджених, упередженого ставлення до них, а також неналежного харчування, медичного забезпечення та організації праці недостовірною, та такою, що порушує особисте немайнове право установи на недоторканість ділової репутації. Зобов’язати приватне підприємство "Агентство Тернопільських новин" спростувати викладені відомості у статі газети "Номер один" – "ІНФОРМАЦІЯ_1" у визначеному законом порядку та стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 2 тис. грн. та судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог Копичинської виправної колонії № 112 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 7 грудня 2010 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2010 року скасовано в частині відмови спростування недостовірної інформації та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено й зобов’язано ПП "Агенство Тернопільських новин" спростувати інформацію, викладену в статті газети "Номер один" від ІНФОРМАЦІЯ_2 року під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" в тій же газеті і тим же способом, у який вона була поширена в місячний термін з моменту набрання рішення законної сили. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі приватне підприємство "Агентство Тернопільських новин" просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимоги Копичинської виправної колонії № 112 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області апеляційний суд виходив з того, що опубліковані факти носять інформаційний характер, а не оціночні, а тому підлягали перевірці, що не було зроблено автором статті, тому її слід спростувати у тій же газеті і в той же спосіб.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

За змістом ст.ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенції), кожному, в тому числі юридичній особі, гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Разом з тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Згідно зі ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 (v_001700-09) "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі мосової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України "Про пресу", ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов’язок відшкодувати моральну шкоду.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в газеті "Номер один" надруковано статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор ОСОБА_3. В даній статті автор надрукував розповідь колишніх ув’язнених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що відбували покарання і звільнилися із Копичинецької виправної колонії №112. Ці засуджені в статті розповіли про своє перебування в колонії та ставлення до них співробітників колонії.

Також, у цій статті автор надав свою оцінку розповідям колишніх засуджених та наводить коментар начальника Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області ОСОБА_6 щодо обставин викладений в даній статті.

14 липня 2010 року в газеті "Номер один" опубліковано відгук на публікацію під назвою "Звірства під колючим дротом".

Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надруковане в статті є оціночним судженням, думками, переконанням, що не може бути предметом судового захисту, оскільки, не може бути перевіреним на предмет відповідності дійсності.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду Тернопільської області від 07 грудня 2010 року підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного підприємства "Агентство Тернопільських новин" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 7 грудня 2010 року скасувати, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.