Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця" про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що з 13 вересня 2003 року працював у Статутному територіально-галузевому об’єднанні (далі – СТГО) "Південна залізниця" слюсарем-ремонтником 5-го розряду. 20 червня 2006 року виконуючи виробниче завдання, через незадовільну організацію робіт отримав травму у вигляді закритого компресійного перелому хребта, упавши з чотириметрової висоти. Рішенням МСЕК від 22 лютого 2007 року йому встановлено 30 % втрати професійної працездатності.

Посилаючись на те, що у зв’язку з ушкодженням здоров’я йому спричинено й моральні страждання, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 50000 грн. компенсації моральної шкоди.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 2 липня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 28500 грн. компенсації моральної шкоди, а в решті вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що завдана позивачу під час виконання ним трудових обов'язків моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок роботодавця з підстав, передбачених ст.ст. 1167 і 1193 ЦК України.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку про те, що даний спір є трудовим, а позивач без поважних причин пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами при вирішенні справи встановлено, що відповідно до акту № 1 від 20 грудня 2006 року з ОСОБА_6 20 червня 2006 року стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, внаслідок якого він отримав закритий компресійний перелом хребта.

Висновком МСЕК від 22 лютого 2007 року позивачу встановлено 30 % втрати професійної працездатності, в зв'язку з цим нещасним випадком на виробництві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк (ст. 233 КЗпП України). До інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності не застосовуються (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) ).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та в порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України не визначився з характером спірних правовідносин, правовими нормами, що підлягають застосуванню до них, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що на спірні правовідносини поширюється трьохмісячний строк звернення, передбачений ст. 233 КЗпП України.

За таких обставин місцевий суд, встановивши повно і всебічно обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення.

Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року скасувати, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 2 липня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.