Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа – орган опіки та піклування Уманської міської ради Черкаської області, про вселення, усунення перешкод у користуванні житлом, визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними; за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, скасування рішення виконавчого комітету Уманської міської ради та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням; за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Уманського районного суду Черкаської області від 2 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 березня 2011 року; до касаційної скарги ОСОБА_6 приєднався ОСОБА_7,

ОСОБА_4 звернулась до суду в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 із вказаним позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що в 1997 році зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_7, від якого в 1998 році народився син ОСОБА_9. З часу реєстрації шлюбу вона вселилась та почала проживати разом з відповідачем однією сім’єю в квартирі АДРЕСА_1. З 1997 року в спірній квартирі було зареєстровано 4 особи, а з народженням в 1998 році дитини, п’ять осіб. З метою поліпшення своїх житлових умов, вона разом з чоловіком-військовослужбовцем та сином зареєструвалась в військовій частині №А-2340, хоча ніякої житлової площі для проживання там не виділялось. Зазначає, що в спірній квартирі сім’я мешкала 11 років. В травні 2009 року відповідач став вимагати від неї виселитись із квартири разом із дитиною, а згодом у її відсутність вивіз її речі до с. Рижавка, у зв’язку з чим вона звернулась до суду із позовом про вселення її та сина в спірну квартиру, про зобов’язання відповідачів не чинити їй з сином перешкоди в користуванні квартирою. Згодом уточнивши свої вимоги, просила визнати недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вважаючи що такими діями відповідачів порушуються права неповнолітнього ОСОБА_5, а також таким, що укладений про людське око. В ході судового розгляду, доповнила вимоги, просила визнати недійсним також договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 28 листопада 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8

В березні 2010 року ОСОБА_7 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4, який в ході розгляду збільшував та доповнював, остаточно просив скасувати рішення виконавчого комітету Уманської міської ради №431 від 12 серпня 2010 року, яким визначено місце проживання ОСОБА_5 з матір’ю, визначити місце проживання сина разом із батьком в квартирі АДРЕСА_1 визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 мотивуючи свої вимоги тим, що в серпні 2009 року ОСОБА_4, зібравши свої речі, виїхала з квартири, в якій тимчасово проживала разом з ним та сином, переїхавши проживати до своїх батьків до с. Рижівка, Уманського району, Черкаської області, спочатку сама, а згодом забрала сина, який до того проживав з ним в с. Громи, Уманського району, Черкаської області.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 2 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 березня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 задоволені, визнано недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 від 31 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири укладеного 28 листопада 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, Вселено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в спірну квартиру, зобов’язано ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не чинити перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вселенні та користуванні житлом, стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судові витрати. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення суду першої та ухвали апеляційної інстанції, ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

До касаційної скарги ОСОБА_6 приєднався ОСОБА_7

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення Уманського районного суду Черкаської області від 2 листопада 2010 року та ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 7 грудня 2010 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6, до якої приєднався ОСОБА_7, відхилити, рішення Уманського районного суду Черкаської області від 2 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.