Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування за законом, визнання свідоцтва про право на спадщину незаконним, визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26 січня 2011 року,-

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого змінив в ході розгляду справи та просив зобов"язати ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном – житловим будинком з господарськими спорудами, розташованими на АДРЕСА_1 шляхом виділення відповідачу у користування житлову кімнату (1-3) площею 16,90 кв.м у цьому ж будинку. Вимоги обґрунтовував тим, що він є спадкоємцем першої черги після смерті батька, прийняв спадщину та є власником спадкового майна померлого. Разом з тим, відповідач перешкоджає йому у користуванні та розпорядженні спадковим майном – спірним будинком, що сприяло зверненню до суду з відповідним позовом.

ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті його батька; визнати незаконним видане йому Гайсинською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право на спадщину за законом від 2 квітня 2009 року; визнати за нею право власності на спадкове майно – житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0901 га.

Зустрічний позов мотивований тим, що з березня 2002 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_6, доглядала важко хворого брата ОСОБА_5 – інваліда 1 групи, який в силу хронічного психічного захворювання потребував сторонньої допомоги та рішенням Гайсинського районного суду від 19 листопада 2002 року був визнаний недієздатним. Рішенням цього ж суду її було призначення опікуном ОСОБА_5 Здійснюючи належний догляд за хворим братом, ОСОБА_6, сплачувала усі комунальні платежі за утримання будинку, виплатила заборгованість за минулі роки, вирішила питання щодо приватизації земельної ділянки, за власні кошти здійснила поховання спадкодавця. Відповідач за зустрічним позовом з 2002 року по день смерті батька знав про хворобу останнього та про його безпорадний стан, разом з тим, спадкоємця не доглядав, будь-якої допомоги хворому не надавав, з ним не спілкувався, у похованні участі не приймав. Отримав свідоцтво про право на спадщину на підставі дублікатів відповідних документів. Вказані обставини, на думку позивача за зустрічним позовом, є підставою для усунення відповідача від права на спадкування за законом, визнання виданого йому свідоцтва про право на спадщину незаконним та визнання права власності на спадкове майно за нею.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року у задоволенні основного позову відмовлено, зустрічний позов задоволений частково: усунуто ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року його батька - ОСОБА_5 у зв"язку з ухиленням спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім"я ОСОБА_5, виданого державним нотаріусом Гайсинської державної нотаріальної контори Кобилянською О.А. 2 квітня 2009 року; стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати за надання правової допомоги. У задоволенні іншої частини вимог зустрічного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 26 січня 2011 року апеляційна скарга позивача за основним позовом задоволена частково. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідач за основним позовом, не погоджуючись з даним рішенням апеляційного суду подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, доповнити рішення суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1800 грн. судових витрат на правову допомогу, 865 грн. судового збору та витрат на ІТЗ.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи №2-21/10, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_6 апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_5 не мав реальної можливості надавати допомогу своєму батькові, який перебував у безпорадному стані в силу значної віддаленості відповідача від місця проживання батька, відсутність самостійного заробітку в період денного навчання та строкової служби, та незначний заробіток, починаючи з кінця 2005 року. Беззаперечні та достовірні докази, які б обґрунтовували позовні вимоги ОСОБА_6 про усунення ОСОБА_5 від спадкування за законом відсутні, у зв"язку із чим, вказані вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України ОСОБА_5 має право на спадкування після смерті ОСОБА_5 як спадкоємець першої черги за законом. Обставин, які відповідно до закону, є підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним в ході розгляду даної справи не було встановлено, у зв"язку із чим, зустрічний позов в частині таких вимог задоволенню не підлягає.

Разом з тим, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2008року помер ОСОБА_5, який проживав у належному йому на праві приватної власності жилому будинку АДРЕСА_1 та був власником земельної ділянки площею 0,09 га, призначеної для обслуговування даного будинку.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається із вищевказаного будинку та земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_5

ОСОБА_6, відповідно до ст. 1262 ЦК України є спадкоємцем другої черги.

Спадкоємець першої черги – ОСОБА_5, маючи можливість надавати допомогу своєму батьку, який перебував у безпорадному стані, ухилявся від виконання своїх обов"язків щодо утримання та надання спадкодавцеві допомоги.

Належний догляд за спадкодавцем протягом тривалого часу здійснювала спадкоємець другої черги – рідна сестра померлого ОСОБА_6, яка постійно проживала з останнім, несла витрати по його догляду та утриманню, оформила опікунство, після визнання його недієздатним, фактично прийняла спадщину та у межах шестимісячного строку звернулася до державної нотаріальної контори з заявою про її прийняття і видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого брата, опікуном якого вона була.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Апеляційний суд в оскаржуваному заявником рішенні не навів ґрунтовних висновків, які б спростовували встановлений судом першої інстанції факт ухилення спадкоємця першої черги від виконання обов"язку щодо утримання спадкодавця, який в силу тяжкої хвороби перебував у безпорадному стані.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини та виходячи із змісту положень ч.1 ст.202, ст.203 СК України, ч.3 ст. 1224, ч.2 ст. 1258, ч.2 ст. 1259, ст. 1261, 1262 ЦК України, роз"ясень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" від 30 травня 2008 року №7 (v0007700-08) , апеляційний суд прийшов до хибного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову. Свої висновки належним чином не мотивував.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та норм процесуального права не порушив, у зв"язку із чим, зробив правильний висновок про обґрунтованість зустрічного позову та ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги про доповнення рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат не узгоджується з положеннями ст. 336 ЦПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції, у зв"язку із чим, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26 січня 2011 року скасувати, рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.