Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наумчука М.І.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Євтушенко О.І., Мазур Л.М.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договорів, виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та моральної шкоди, за касаційною скаргою Устича Георгія Івановича, який діє від імені публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 4 березня 2011 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом в якому зазначав, що відповідач не повернув на його вимогу депозитні кошти, чим йому було спричинено збитки та моральну шкоду. 13 серпня 2008 року між ним та Банком було укладено чотири договори строкового банківського вкладу в іноземній валюті - по 7 тис. євро кожен - на строк з 13 серпня 2008 року по 13 лютого 2010 року. Згідно з умовами договорів клієнт має право в будь-який час достроково розірвати їх, завчасно, не менш ніж за 10 днів, повідомивши про це Банк, який зобов'язаний видати вклад, а також проценти, нараховані за фактичний термін розміщення вкладу. 30 жовтня 2008 року позивач звернувся до Банку з письмовими заявами про розірвання договорів, отримання сум грошових вкладів за ними та процентів. Проте 5 листопада 2008 року він отримав листи, в яких повідомлялося про неможливість дострокового розірвання договорів та повернення вкладів за ними, з посиланням на постанову Правління НБУ № 319 від 11 жовтня 2008 року "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" (v0319500-08) . Через злісне ухилення Банку від виконання договірних зобов'язань, позивач був позбавлений можливості придбати земельну ділянку на умовах та за ціною, визначеними попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним 30 жовтня 2008 року та зазнав збитків, які складаються із штрафу розміром 116055 грн. та 5500 грн. гарантованого платежу, сплаченого ним в якості забезпечення виконання зобов'язання за попереднім договором. Загальна сума завданих збитків склала 121555 грн. Посилаючись на викладене просив задовольнити позов, розірвати укладені між сторонами депозитні договори, зобов’язати повернути внесені ним в Банк кошти, проценти за період фактичного розміщення вкладів, стягнути неустойку за прострочення виконання зобов’язань, збитки.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 березня 2009 року позов ОСОБА_3 було задоволено частково. Розірвано договори про банківський вклад (депозит), зобов'язано Банк повернути загальну суму вкладів 24 тис. евро, проценти, нараховані за фактичний термін розміщення вкладів за договорами. Стягнуто з Банку на користь позивача 121555 грн. завданих збитків та судові витрати у справі на загальну суму 81 грн. Cтягнуто з Банку на користь держави державне мито в сумі 1649 грн.

30 вересня 2009 було закінчено виконавче провадження по виконанню вказаного рішення - кошти у розмірі 24000 євро та відсотки виплачені стягувачеві ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 грудня 2009 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 березня 2009 року було скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2010 року у позові відмовлено. Допущено поворот виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 березня 2010 року - стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку 133799 грн. 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 4 березня 2011 року, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Розірвано договори про банківський строковий вклад (депозит) ФК "Оптіма" в іноземній валюті № 187Уж-ф-В/2008, № 188Уж-ф-В/2008, № 189Уж-ф-В/2008, № 190Уж-ф-В/2008, укладені 13 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Стягнуто з ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_3 загальну суму вкладів за договорами про банківський строковий вклад (депозит) ФК "Оптіма" в іноземній валюті № 187Уж-ф-В/2008, № 188Уж-ф-В/2008, № 189Уж-ф-В/2008, № 190Уж-ф-В/2008 від 13 серпня 2008 року в розмірі 24000 євро, а також проценти, нараховані за фактичний термін розміщення вкладів за договорами. Стягнуто з ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_3 завдані йому збитки у розмірі 121555 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі Устич Г.І., який діє від імені публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а рішення міськрайонного суду від 19 листопада 2010 року залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову про розірвання договорів про строковий банківський вклад, суд першої інстанції виходив з того, договори про строковий банківський вклад на момент ухвалення рішення вже розірвано та суми депозитних вкладів повернуто.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду, та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині розірвання договорів про строковий банківський вклад та стягнення суми вкладів, апеляційний суд посилався на те, що закінчення строку договорів та фактичне повернення банком коштів позивачеві не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

З такими висновками апеляційного суду повністю погодитися неможливо.

Судами встановлено, що 13 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", яке змінило назву на публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", укладено договори про банківський строковий вклад (депозит) на строк з 13 серпня 2008 року по 13 лютого 2010 року.

1 липня 2009 року суми депозитних вкладів були достроково повернуті ОСОБА_3 на підставі з аочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 березня 2009 року, яке згодом було скасоване в апеляційному порядку.

Оскільки на час ухвалення при новому розгляді справи рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2010 року термін дії договорів про банківський строковий вклад (депозит) закінчився, то вони не могли бути розірваними. Розірваними можуть бути лише ті договори, строк дії яких не закінчився (ст. ст. 631, 651 ЦК України).

Тому суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову про розірвання договорів, по суті правильно вирішив спір в цій частині.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" завданих збитків у розмірі 121 555 грн., апеляційний виходив з того що, внаслідок неповернення коштів за депозитними вкладами позивачем не було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який відповідно до умов попереднього договору від 30 жовтня 2008 року мав бути укладений не пізніше 14 листопада 2008 року, і на підставі виконавчого напису нотаріуса з позивача було стягнуто штраф в сумі 116055 грн., та сплачено 5500 грн. гарантійного платежу.

ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не був стороною попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки, який був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Останній самостійно визначив розмір своєї відповідальності на випадок не укладення основного договору та сплатив ОСОБА_5 121555 грн. у зв’язку із не укладенням основного договору.

Стягуючи з відповідача на користь позивача кошти у вказаному розмірі в якості збитків, суд апеляційної інстанції не навів передбачених законом підстав для покладення такої відповідальності, помилково вважав збитками, які підлягають відшкодуванню іншою особою, сплачені стороною договору кошти в зв’язку із невиконанням нею цього договору, не звернув уваги на відсутність безпосереднього причинного зв’язку між несвоєчасним поверненням вкладу ОСОБА_3 і сплатою ним ОСОБА_5 121555 грн.

Відмовляючи у цій частині в позові, суд першої інстанції правильно виходив з того, що не існує безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між завданими збитками та діями відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасоване рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом в частині вирішення вимог ОСОБА_3 про розірвання договорів і стягнення на його користь збитків в розмірі 121555 грн.

Тому, оскаржуване рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_3 про розірвання договорів і стягнення збитків.

Що ж стосується рішення апеляційного суду в іншій частині, то підстави для його скасування відсутні, воно є законним.

Та обставина, що стягнуті з відповідача кошти вже отримані позивачем на підставі раніше ухваленого рішення, яке згодом було скасоване, має бути врахована державним виконавцем в разі примусового виконання даного рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції скасоване апеляційним судом і в частині вирішення питання про поворот виконання з аочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 березня 2009 року та залишене в цій частині судом касаційної інстанції без змін, то питання про поворот виконання рішення щодо повернення ОСОБА_3 Банку 121555 грн. може бути вирішене судом, в якому буде перебувати справа, в разі подання заяви про поворот виконання.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України,

Касаційну скаргу Устича Георгія Івановича, який діє від імені публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 4 березня 2011 року в частині скасування рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2010 року щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договорів строкового банківського вкладу, стягнення збитків скасувати і залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду Закарпатської області від 4 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.