Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2010 року,

В липні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_7, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду 7119 грн.43 коп .та 1700 грн. у відшкодування моральної шкоди, судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 травня 2005 року на проспекті Суворова в м. Ізмаїл сталась дорожньо-транспортна пригода ( далі –ДТП), учасниками якої був він та ОСОБА_7 Зазначав, що вони рухались в одному напрямку, по дорозі яка має дві смуги руху в одному напрямку. Навпроти будинку №129, ОСОБА_7 почав маневр повороту ліворуч, не пропустивши при цьому його автомобіль, коли він, він маючи намір здійснити маневр обгону автомобіля ОСОБА_8, почав його виконувати. На смугу руху, на яку він виїхав, виїхав і автомобіль ОСОБА_8 в результаті чого сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено обидва транспортні засоби. Посилаючись на те, що ДТП сталася з вини ОСОБА_7, просив задовольнити позов.

ОСОБА_7 подав зустрічну позовну заяву. Вважаючи винним у ДТП ОСОБА_6, просив стягнути з останнього 531 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля та 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати, витрати.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 3 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено повністю. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 залишено відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2010 року скасовано рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 3 червня 2009 року, постановлено нове, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 531 гривню матеріальної шкоди та 500 гривень витрат на правову допомогу.

В касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2010 року, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та

неправильним застосуванням норм матеріального права.

ОСОБА_7 в касаційній скарзі просить скасувати рішення апеляційної інстанції, з винесенням нового рішення про задоволення його вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди та відмовляючи в задоволені зустрічного позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль ОСОБА_6 був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), яка сталась 26 травня 2005 року з вини ОСОБА_7, сума матеріальних збитків у зв"язку з пошкодженням автомобіля складає 7119 грн.43 коп.

Скасовуючи це рішення, та ухвалюючи нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 та відмову в задоволені позову ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в ДТП винен ОСОБА_6 При ухвалені рішення, суд апеляційної інстанції керувався ст. 1187 Ц К України.

З таким висновком Апеляційного суду погодитись не можна.

При розгляді справи судами встановлено, що 26 травня 2005 року на проспекті Суворова в м. Ізмаїл сталася ДТП - зіткнення двох транспортних засобів: автомобіля "Mitsubishi Spase Wagon", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля "ВАЗ-2106", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_8

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

- шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

- за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

- за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

-Тому питання про відповідальність за шкоду, в даному випадку необхідно вирішувати за правилами ст. 1188 ЦК України.

Апеляційний суд посилається на те, що у ДТП немає вини ОСОБА_7, оскільки надані ОСОБА_6 документи, які стали підставою для ухвалення судом 27 липня 2005 р. постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_7, складені з порушеннями. Однак суд не зазначив в чому полягають ці порушення і яким чином вони вплинули на винесення постанови суду. Суд не звернув уваги на те, що постанова суду від 27 липня 2005 р. відносно ОСОБА_7. про адміністративне правопорушення не скасована ( а.с.18-19). Цією постановою встановлено, що ОСОБА_7 порушив Правила дорожнього руху (1306-2001-п) , що стало причиною ДТП.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набула законної чинності, обов"язкова для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці події та чи вчинені вони цією особою.

Наявність такої постанови, яка на даний час є чинною, унеможливлює встановлення відсутності вини ОСОБА_7 у виникненні ДТП. Але ця обставина не виключає можливості визнання ( у передбаченому законом порядку ) винними у ДТП інших осіб, які були учасниками ДТП.

Дійшовши висновку про те, що у ДТП винний ОСОБА_6, Апеляційний суд, як на підтвердження вини останнього, послався на схему ДТП.

Вирішуючи питання вини осіб - учасників ДТП, Апеляційний суд припустився суперечливих висновків. До позовної заяви ОСОБА_6 додав документи, серед яких і схема ДТП. Зазначивши, що ОСОБА_6 додав документи, оформлені з порушеннями, суд дійшов висновку про відсутність вини ОСОБА_7 Разом з тим, визначивши, що винним в ДТП є ОСОБА_6, суд обґрунтовує його вину фактично тими ж документами, зокрема, схемою ДТП.

При цьому Апеляційний суд, як на доказ вини ОСОБА_6 посилається ще і на висновок трасологічної експертизи. Разом з тим, висновок трасолога не містить даних про вину учасників ДТП.

Ч.1 ст.1188 ЦК Україна передбачає, що у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної безпеки їх володільцям, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Лише встановивши вину, суд вирішує питання відшкодування шкоди і при вирішенні цього питання враховуються висновки експертиз, оскільки необхідно довести причинний зв"язок між ДТП і визначеними у висновку товарознавчої експертизи пошкодженнями автомобілів, а відповідно і сумою збитків. Недоведеність причинного зв"язку може бути підставою для відмови в позові.

Таким чином, Апеляційним судом судом не застосований матеріальний закон, який підлягає застосуванню. Крім того, судом допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому з підстав ч. 3 ст. 338 ЦПК України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 відкрите 28 грудня 2010 року. Встановлено, що 29 грудня 2010 р. йому було відмовлено у відкритті касаційного провадження за аналогічною касаційною скаргою на те ж саме судове рішення . Оскільки ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження постановлена після ухвали про відкриття касаційного провадження, ухвала від 29 грудня 2010 р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 348 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня

2010 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної школи передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2010 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 .

Ухвала оскарженню не підлягає.