Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Мазур Л.М., Умнової О.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер" (далі – ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер") про розірвання договорів, відшкодування збитків та моральної шкоди за касаційною скаргою ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер", до якої приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" (далі – ТОВ "ПФК"), на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 березня 2010 року і рішення апеляційного суду Закарпатської області від 9 листопада 2010 року та за касаційною скаргою ТОВ "ПФК" на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 січня 2011 року,

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 березня 2008 року уклала з відповідачем договір про участь у фонді фінансування будівництва, згідно з яким об’єктом фінансування є квартира АДРЕСА_1 вартістю 310 295 грн. 44 коп. та запланована дата вводу будинку в експлуатацію до 30 грудня 2008 року. Відповідно до свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва позивачкою передано 93 088 грн. 63 коп. Крім того, 26 березня 2008 року вона уклала з відповідачем договір про надання іпотечного кредиту на суму 217 206 грн. 81 коп. на інвестування в житлове будівництво, договір іпотеки, договір про відступлення права вимоги із відкладальною обставиною. Однак оплачений управителю об’єкт інвестування у власність не отримано у зв’язку з тим, що будинок не зданий в експлуатацію. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_3 просила розірвати договори: про участь у фонді фінансування будівництва, про надання іпотечного кредиту, іпотеки, про відступлення права вимоги із відкладальною обставиною і стягнути з відповідача на її користь 133 489 грн. 33 коп. матеріальної шкоди, 10 тис. грн. моральної шкоди, 2 тис. грн. витрат по отриманню юридичної допомоги.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 березня 2010 року позов задоволено частково. Розірвано договір про участь у фонді фінансування будівництва, договір іпотеки, договір про відступлення права вимоги із відкладальною обставиною, укладені між сторонами у справі, та стягнуто з ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" на користь ОСОБА_3 133 489 грн. збитків, 5 тис. грн. моральної шкоди, 1 тис. грн. витрат по отриманню юридичної допомоги, 1 864 грн. судових витрат.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 вересня 2010 року розірвано договір про надання іпотечного кредиту, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер".

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 9 листопада 2010 року рішення міськрайонного суду від 3 березня 2010 року змінено, у вимогах ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовлено; у решті рішення суду залишено без змін.

Додаткове рішення не оскаржувалося.

26 листопада 2010 року на додаткове рішення ТОВ "ПФК" подало апеляційну скаргу із з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 січня 2011 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення відмовлено, апеляційна скарга залишена без розгляду.

У касаційній скарзі ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер", до якої приєдналося ТОВ "ПФК", просило скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 березня 2010 року, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 9 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі ТОВ "ПФК" просило скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер", до якої приєдналося ТОВ "ПФК", підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ТОВ "ПФК" – відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги на підставі ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", ст. ст. 530, 651, 653 ЦК України, міський суд, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки забудовником – ТОВ "Закарпатартбудспецсервіс" порушені строки спорудження об’єкта будівництва, то договір про участь у фінансуванні будівництва необхідно розірвати із зобов’язанням управителя – ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" виплатити довірителю – ОСОБА_3 отриманні кошти в розмірі 133 489 грн. 33 коп.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами установлено, що 13 березня 2008 року ОСОБА_3 уклала з ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" договір про участь у фонді фінансування будівництва (далі – ФФБ), згідно з яким об’єктом фінансування є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 60, 89 кв. м і вартістю 310 295 грн. 44 коп. Плановим строком введення об’єкта будівництва в експлуатацію визначено перший квартал 2009 року. За цим договором ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" виступило як управитель, а позивачка – як довіритель (а. с. 11-14).

Відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 про участь у ФФБ типу "А" від 26 березня 2008 року ОСОБА_3 внесено грошові кошти в розмірі 310 295 грн. 44 коп., що відповідає 100 % вартості об’єкта інвестування (а. с. 9).

Згідно з вимогами ст. ст. 1029, 1037 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Обов’язком управителя майном є управління майном відповідно до умов договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 договору про участь у ФФБ, укладеного між сторонами, передбачено, що за цим договором довіритель дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов’язання виконувати правила Фонду, передає кошти управителю в довірче управління з метою отримання у власність об’єкта інвестування, а управитель приймає на себе зобов’язання здійснювати управління грошовими коштами та фінансувати спорудження об’єкта будівництва в межах залучених до ФФБ коштів, відповідно до вимог Правил ФФБ (а. с. 11).

Особливості регулювання залучення коштів фізичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами встановлено Законом України від 19 червня 2003 року "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) (далі – Закон). Статтею 20 Закону встановлено, що управління майном, яке здійснюється за договором про участь у ФФБ, припиняється у разі відмови довірителя від участі в ФФБ. Сума коштів, що підлягає поверненню довірителю при відмові від участі у ФФБ, визначається управителем, виходячи з кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об’єкта інвестування, поточної ціни вимірної одиниці цього об’єкта інвестування на день передачі коштів в управління управителю ФФБ. У разі дострокового припинення управління майном забудовник, на вимогу управителя ФФБ виду А, зобов’язаний у визначений Правилами ФФБ строк перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю.

За правилами ч. 4 ст. 18 Закону у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених ч. 1 цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до ст. 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.

Згідно з умовами розділу 6 договору управитель повертає довірителю кошти на його вимогу при відмові від участі у ФФБ та повернення коштів, за письмовою заявою довірителя за умови, що така відмова здійснена до планової дати введення будинку в експлуатацію, крім випадку отримання в управителя кредиту для участі в ФФБ, за письмовою заявою довірителя.

Але суди не врахували, що 26 березня 2008 року між управителем та довірителем за договором про участь у ФФБ укладено договір про надання іпотечного кредиту.

Крім того, у заяві про приєднання до касаційної скарги ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" ТОВ "ПФК" зазначило про те, що 9 квітня 2010 року відповідно до пп. 7.2 кредитного договору товариство припинило кредитування ОСОБА_3 та направило вимогу погасити заборгованість в розмірі 287 687 грн. 87 коп., проте зобов’язання позивачки за договором від 26 березня 2008 року про надання іпотечного кредиту не виконані і заборгованість не погашена.

Відповідно до ст. 50 Закону довіритель ФФБ, який отримав кредит для участі у ФФБ та забезпечив виконання своїх зобов’язань за договором про іпотечний кредит іпотекою, до моменту повного виконання зобов’язань за договором про іпотечний кредит не має права змінити об’єкт інвестування, уступити право вимоги за договором про участь у ФФБ третім особам, частково отримати кошти з ФФБ або відмовитися від участі у ФФБ.

Також судами не враховано, що 14 січня 2009 року набрав чинності Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , яким установлено, що повернення коштів можливе після наступної реалізації об’єкта будівництва.

Крім того, оскільки Законом (800-17) передбачено, що у разі дострокового припинення договору управління майном на забудовника покладено обов’язок на вимогу управителя ФФБ виду А перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю, суд першої інстанції у порушення норм процесуального права не вирішив питання про залучення до участі у справі забудовника – ТОВ "Закарпатартбудспецсервіс".

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 у частині розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, договору іпотеки, договору про відступлення права вимоги із відкладальною обставиною, суд першої інстанції у порушення ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин, неповно з’ясував обставини справи та не надав їм належної оцінки.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на допущені порушення уваги не звернув.

Оскільки судами допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Щодо оскарження ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 13 січня 2011 року про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення, залишення апеляційної скарги без розгляду, то касаційна скарга ТОВ "ПФК" підлягає відхиленню у зв’язку з тим, що відповідно до норм процесуального права у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер", до якої приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія", задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 9 листопада 2010 року та рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 березня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.