Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.

суддів: Горелкіної Н.А., Дем’яносова М.В., Завгородньої І.М., Колодійчука В.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", ОСОБА_2 про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2011 року,

11 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами, які обґрунтовував тим, що з 01.12.2007 року працював старшим сторожем на базі відпочинку "Сонечко" на річці Інгулець дільниці СКП ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат". Згідно з наказом №1163/ос від 28.08.2009 року був звільнений з роботи за п.2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає в подальшому виконанню роботи з 31.08.2009 року. Рішенням Жовтоводського міського суду від 05.03.2010 року він був поновлений на попередній роботі і 11.03.2010 року йому було вручено копію наказу №277/ос від 11.03.2010 року про його поновлення на роботі із 01.09.2009 року старшим сторожем на базі відпочинку "Сонечко" на річці Інгулець дільниці СКП ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" з окладом 1145 грн. на місяць з нормальними умовами праці. Адміністрація ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" рішення суду про поновлення його на роботі вчасно не виконала. Лише 23.03.2010 року йому було запропоновано з’явитися на своє робоче місце, що він і зробив. Після того, як він відпрацював робочий день, увечері його було ознайомлено із наказом №325/ос від 23.03.2010 року, яким його з 24.03.2010 року було направлено у простій у зв’язку із необхідністю вирішення організаційного питання щодо його подальшої трудової діяльності.

Розпорядженням №30 від 24.03.2010 року йому було встановлено новий графік роботи та визначено нове місце роботи – кімната для видачі нарядів на дільниці №45.

У зв’язку з тим, що він не давав свою згоду на переведення на іншу роботу, з іншим графіком роботи, в іншому місці роботи та у зв’язку із тим, що він не попереджався адміністрацією про такі істотні зміни в умовах його праці, він перестав виходити на роботу і наказом №494/ос від 27.04.2010 року був звільнений з роботи за прогули із 24.03.2010 року.

Просив визнати незаконними та скасувати наказ генерального директора ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" № 494/ос від 27.04.2010 року, яким його було звільнено з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули, поновити його на роботі за професією старшого сторожа на базі відпочинку "Сонечко" на річці Інгулець дільниці СКП ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" з 25.03.2010 року, визнати незаконним та скасувати наказ №325/ос від 23.03.2010 року, яким його з 24.03.2010 року було направлено у простій, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 20 027,64 грн. та 2000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2011 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №325/ос від 23.03.2010 року про направлення ОСОБА_1 у простій. Визнано незаконним та скасовано наказ №494/ос від 27.04.2010 року, виданий генеральним директором ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_2, про звільнення з роботи ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на роботі за професією старшого сторожа бази відпочинку "Сонечко" на річці Інгулець дільниці соціально-культурного побуту ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" з 25.03.2010 року. Стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 21 027,64 грн., із яких 20 027,64 грн. – в рахунок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. - на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави 208,77 грн. на відшкодування судового збору та 120 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на відшкодування завданої матеріальної шкоди 21027,64 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на його необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права й допущені при розгляді справи порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.2007 року працював старшим сторожем на базі відпочинку "Сонечко" на річці Інгулець дільниці СКП ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат". Згідно з наказом №1163/ос від 28.08.2009 року був звільнений з роботи за п.2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає в подальшому виконанню роботи з 31.08.2009 року. Відповідно до рішення Жовтоводського міського суду від 05.03.2010 року він був поновлений на попередній роботі. Фактично рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі було виконане державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 23.03.2010 року, коли його фактично допустили до роботи.

В цей же день ОСОБА_1 ознайомили з наказом №325/ос від 23.03.2010 року, яким його з 24.03.2010 року було направлено у простій у зв’язку із необхідністю вирішення організаційного питання щодо його подальшої трудової діяльності, зобов"язано начальника дільниці СКП Малойвана В.С. визначити місце знаходження ОСОБА_1 за графіком роботи дільниці.

ОСОБА_1 з наказом №325/ос від 23.03.2010р. не погодився.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ №325/ос від 23.03.2010р. є незаконним, згоди ОСОБА_1 на переведення на іншу роботу не було, однак незгода з наказом є лише підставою для його оскарження і не надає законних підстав не виходити на роботу.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з наказом №325/ос від 23.03.2010 року ОСОБА_1 з метою організаційного вирішення питання щодо подальшої трудової діяльності було направлено у простій з 24.03.2010 року терміном на один місяць.

Розпорядженням №30 від 24.03.2010 року йому було встановлено новий графік роботи та визначено нове місце – кімната для видачі нарядів на дільниці №45.

ОСОБА_1 не погодився з переведенням на іншу роботу,наказ №325/ос від 23.03.2010 року та розпорядження №30 від 24.03.2010 року не виконав . Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз"яснив, що невихід працівника на роботу у зв"язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 допустив прогули без поважних причин з 27.03. по 27.04.2010р. є помилковим.

Згідно з ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасоване судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2011 року скасувати і залишити в силі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.