Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Юровської Г.В.

суддів: Лесько А.О., Ізмайлової Т.Л., Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_5, служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про встановлення факту постійного проживання та визнання недійсним договору іпотеки за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 09 лютого 2011 року,

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що він є дідом двох малолітніх онучок ОСОБА_2 та ОСОБА_3

26 квітня 2007 року його дочка ОСОБА_4 уклала з КБ "ПриватБанк" договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 Просив встановити факт постійного проживання малолітніх дітей в спірній квартирі та визнати недійсним договір іпотеки, оскільки він порушує права малолітніх дітей та укладений без дозволу органу опіки та піклування.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 09 лютого 2011 року, позов задоволено.

Встановлено факт постійного проживання та користування малолітніми дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, квартирою АДРЕСА_1, з часу їх народження по даний час.

Визнано недійсним договір іпотеки від 26.04.2007 оку №Е/V07988-2, укладений між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк", в особі представника Чернівецької філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" Величко О.В., щодо надання в іпотеку нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1, вартістю 227250 грн.

В касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вищезгадані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання неповнолітніх дітей на час укладення договору іпотеки в квартирі, яка є предметом іпотеки, доведений, а тому цей договір слід визнати недійсним з підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, як укладений з порушенням вимог ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей".

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Судами встановлено, що 26 квітня 2007 року між ЗАТ "КБ "ПриватБанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1, яким забезпечено виконання зобов’язань ОСОБА_5 (Позичальника) перед ЗАТ "КБ "ПриватБанк", що випливають із кредитного договору від 26 квітня 2007 року на суму 170000 доларів США.

Відповідно до ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.14 договору іпотеки Іпотекодавець гарантував, що ним надані всі наявні документи, що стосуються предмету іпотеки.

На час укладення договору в спірній квартирі не були зареєстровані неповнолітні: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, була знята з реєстрації у вказаній квартирі, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, після укладення договору іпотеки.

Стаття 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", який набрав чинності з 1 січня 2006 року, вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права користування яким мають діти.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу в момент вчинення правочину.

За таких обставин суду першої інстанції слід було перевірити, чи мали неповнолітні діти право користування переданим в іпотеку майном на час укладення договору іпотеки та чи впливає на законність договору та обставина, що після його укладення в квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Оскільки та обставина, що договір був укладений з порушенням прав неповнолітніх дітей підлягала доведенню як підстава позову про визнання договору іпотеки недійсним, вирішення зазначеного питання шляхом встановлення факту постійного проживання та користування квартирою не відповідає вимогам процесуального права.

Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції, яке не відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 333, 338, 345 ЦПК України, судова колегія

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 09 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.