Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем’яносова М.В., Колодійчука В.М.,

Ткачука О.С., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу Держкомзему у місті Броварах Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 січня 2011 року,

В травні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до рішень Броварської міської ради від 08 вересня 2005 року № 782-37-04 та від 26 жовтня 2006 року № 143-10 йому та його сестрі (ОСОБА_5.) було передано у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,0748 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. На підставі вказаних рішень виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 693296 на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_5, згідно якого 5/6 частин земельної ділянки належить ОСОБА_5, а 1/6 частин - ОСОБА_3

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2007 року поділено в натурі жилий будинок, який знаходиться на вказаній земельній ділянці. 06 жовтня 2009 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку 0,0311 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1.

На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 продала земельну ділянку розміром 0,0311 га ОСОБА_4 Вважаючи, що його право на користування земельною ділянкою порушено, позивач звернувся до суду із позовом про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 січня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень у справі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також просить ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та стосуватися, зокрема, питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення у справі ухвалено всупереч цим нормам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач як співвласник земельної ділянки на підставі статті 88 Земельного кодексу України має право вимагати виділення належної йому частки в натурі, а згідно статті 361 Цивільного кодексу України має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності, в зв’язку із чим, у позивача відсутні правові підстави для звернення із вказаним позовом.

Проте, такі висновки судів, всупереч статтям 213, 214 ЦПК України, свідчать про неповне з’ясування судами обставин справи та необґрунтованість судових рішень належними доказами.

Судами встановлено, що відповідно до рішень Броварської міської ради від 08 вересня 2005 року № 782-37-04 та від 26 жовтня 2006 року № 143-10 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передано у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,0748 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. На підставі вказаних рішень виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 693296 на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_5, згідно якого 5/6 частин земельної ділянки належить ОСОБА_5, а 1/6 частин - ОСОБА_3

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2007 року поділено в натурі жилий будинок, який знаходиться на вказаній земельній ділянці.

06 жовтня 2009 року ОСОБА_5 отримала державний акт серії ЯЖ № 672552 про право власності на 0,0311 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1.

На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 продала земельну ділянку розміром 0,0311 га ОСОБА_4

Позивач звернувся до суду із позовом про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки вважає, що вказаними діями порушено його право спільної часткової власності.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Відповідно до частини першої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказані вимоги уваги не звернули та не здійснили необхідної перевірки обставин справи, а саме, не дослідили чи існувала між сторонами угода про порядок користування земельною ділянкою, чи можливе нормальне користування позивачем його частиною будинку і здійснення догляду за ним після виділення ОСОБА_5 0,0311 га в натурі та отримання відповідного державного акту.

Також судами не надано належної правової оцінки укладеному договору купівлі-продажу земельної ділянки з урахуванням положень частини 6 статті 88 ЗК України щодо переважного права іншого учасника спільної часткової власності на купівлю частки.

Враховуючи, що неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення відповідно до вимог частини 2 статті 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 січня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.