Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Дем’яносова М.В., Ткачука О.С.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2010 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1, виплативши їй грошову компенсацію у розмірі

11 015 грн., які внесені позивачкою на депозитний рахунок суду та визнано право власності на цю частину будинку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частинах. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 5 000 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права та закрити провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із положень ст. 365 ЦК України та дійшов вірного висновку про те, що частка відповідачки у праві власності на спірний будинок є незначною і не може бути виділена в натурі, відповідачка у спірному будинку ніколи не проживала, спадкової частини будинку на тепер фактично не існує, а існуючий будинок не був предметом спадкування після померлого ОСОБА_4, вартість частки будинку внесена на депозитний рахунок суду.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.