Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Дем’яносова М.В., Ткачука О.С.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним дубліката свідоцтва на право власності на житло за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2010 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради, треті особи: ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним дубліката свідоцтва на право власності на житло.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним дублікат свідоцтва на право власності на житлове приміщення, квартиру АДРЕСА_1, виданий виконавчим комітетом Вінницької міської ради 1 грудня 2000 року, та таким, що не відповідає оригіналу свідоцтва направо власності на квартиру АДРЕСА_1 від 27 січня 1994 року.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 9 лютого 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Виключено з дубліката свідоцтва на право власності на житло, квартири АДРЕСА_1, виданий виконавчим комітетом Вінницької міської ради 1 грудня 2000 року дописку "у рівному співвідношенні" та "друкованому вірити: у рівному співвідношенні".

Додатковим рішенням апеляційного суду Вінницької області від 8 вересня 2008 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відхилено. Доповнено абзац четвертий резолютивної частини рішення апеляційного суду Вінницької області від 9 лютого 2008 року після слів "друкованому вірити: у рівному співвідношенні" вказівкою "та в цій частині визнати його недійсним".

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2010 року відмовлено ОСОБА_6 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення апеляційного суду Вінницької області від 9 лютого 2008 року в зазначеній справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 просять скасувати ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням суд о м норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким вирішити питання по суті.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив із того, що позивач не заявляв вимоги про зобов’язання виконавчого комітету Вінницької міської ради не вчиняти дій, отже рішення суду, яким не вирішені вказані вимоги, не містить недоліків, що можуть бути усунені шляхом ухвалення додаткового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.