Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах 

Верховного Суду України у складі:

головуючого                 Кривенди О.В.,

суддів:                     Волкова О.Ф., Гриціва М.І., 

                            Кривенка В.В., Маринченка В.Л., 

                            Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., 

                            Терлецького О.О.,

при секретарі судового 

засідання                   Ключник А.Ю.,

за участю представників:    товариства з обмеженою відповідальністю 

                            (далі - ТОВ) "Агросервіс" з іноземними 

                            інвестиціями - Вєнікова О.Д.,

                            державної податкової інспекції у 

                            Подільському районі Головного управління 

                            Державної фіскальної служби України у 

                            м. Києві (далі - ДПІ) - Петричук І.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ "Агросервіс" до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У червні 2012 року ТОВ "Агросервіс" звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 травня 2012 року № 0001362220 (далі - спірне рішення) прийняте на підставі акта від 19 квітня 2012 року № 128/22-205/30523403 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Супреммум" за період з 1 квітня по 30 вересня 2011 року" (далі - акт перевірки).

На обґрунтування позову зазначило, що ДПІ на порушення вимог чинного законодавства протиправно прийняла спірне рішення, оскільки вчинені між ним (ТОВ "Агросервіс") та ТОВ "Супреммум" правочини є дійсними і такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами.

Суди встановили, що у період з 2 по 13 квітня 2012 року ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агросервіс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Супреммум" за період з 1 квітня по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки.

На підставі цього акта ДПІ прийняла спірне рішення.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 24 липня 2012 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 червня 2015 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд зазначеного вище судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС (2747-15) ), ДПІ зазначає, що в доданому до заяви рішенні Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року (справа № К/9991/26540/11) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV (996-14) ), пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 року.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС (2747-15) судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що на підтвердження реального характеру проведених операцій з придбання послуг з комплексного технічного обслуговування будівель позивач долучив до матеріалів справи належним чином оформлені договір від 1 квітня 2011 року № 1/2 та додаткову угоду до нього від 1 червня 2011 року, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, виписки банку, документи, які підтверджують факт оренди ТОВ "Агросервіс" приміщень за відповідними адресами.

Водночас у справі, ухвалу Вищого адміністративного суду України у якій надано для порівняння, цей суд виходив із того, що подані товариством первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та на формування валових витрат не відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV, оскільки підписані невстановленою особою, а тому не можуть бути підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та враховуватися товариством при формуванні податкового кредиту та валових витрат. Крім того, як зазначив суд, товариство не довело реальність виконання операцій з придбання товару (нафтопродуктів) у контрагента.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.