Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державної податкової адміністрації України у Житомирській області та Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації України у Житомирській області на рішення апеляційного суду Житомирської області від 17 листопада 2010 року,

У березні 2010 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Державної податкової адміністрації у Житомирській області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що головою ДПА у Житомирській області з січня 2001 року не надається обґрунтована відповідь на його заяву № 030 від 15 січня 2001 року.

Також головою ДПА У Житомирські області до 20 лютого 2010 року не надається обґрунтована відповідь на його заяву від 9 листопада 2001 року.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 6 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_6 4440 грн. на відшкодування моральної шкоди .

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 17 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким з Державної податкової адміністрації у Житомирській області на користь ОСОБА_6 стягнуто 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Державна податкова адміністрація України у Житомирській області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення апеляційного суду Житомирської області та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач ОСОБА_6 15 січня 2001 року звернувся до голови ДПА у Житомирській області зі скаргою № 030, відповідь на яку просив дати у строк, визначений законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , проте таку відповідь не отримав, що підтверджується рішенням Богунського районного суду Житомирської області від 9 листопада 2001 року, яким визнано бездіяльність голови ДПА у Житомирській області з приводу ненадання відповіді неправомірною. Тривалим неотриманням відповіді позивачу завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі, визначеному судом в розмірі 4440 грн.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, погодився з висновками суду першої інстанції в тій частині, що стосується завдання ОСОБА_6 моральної шкоди ненаданням відповіді на його скарги тривалий час, проте зменшив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, до 2000 грн.

Але з такими висновками погодитись не можна.

Так, згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відшкодування шкоди, завданої посадовими і службовими особами органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування фізичній особі здійснюється з відповідних бюджетів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції на підставі

ст. 441 ЦК України в редакції 1963 року і ст. 1172 ЦК України в редакції

2004 року апеляційний суд на зазначені вимоги закону, застосував норму закону яка до встановлених судом правовідносин застосовуватись не може та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.

Що стосується моральної шкоди, то при вирішенні питання про її відшкодування застосовується не лише ст. 1174 ЦК України, але й

с таття 1167 ЦК України (435-15) , яка регулює підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Зокрема, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, яка регулює правовідносини відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Посилаючись на те що рішення суду про визнання незаконними дій голови ДПА від 09 листопада 2001 року виконано 18 грудня 2001 року, суд не встановив, які правовідносини виникли між сторонами, чи існують вони на цей час, чи не припинились вони виконанням рішення суду та які підстави зазначає позивач для стягнення моральної шкоди на час звернення до суду у березні 2010 року.

Переглядаючи справу та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд фактичні обставини справи в цій частині не встановив, не застосував закон який підлягає застосуванню та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України у Житомирській області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 17 листопада 2010 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_6 до Державної податкової адміністрації України у Житомирській області та Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.