Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Олексієнка М.М., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року за заявою ОСОБА_4 про видачу виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, в якій просила поновити строк для пред'явлення виконавчого листа № 2-а-1209 від 02 вересня 2011 року до виконання та направити вказаний виконавчий лист на її адресу.

В обґрунтування заяви зазначала, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропустила з поважних причин.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заяви.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2010 року по справі № 2-а-1209/2010р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 12 квітня 2010 року по 12 жовтня 2010 року включно, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацом 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 02 вересня 2011 року позивачу видано виконавчий лист від 26 листопада 2010 року по справі № 2-а-1209/2010р., який останнім 12 вересня 2011 року направлено на виконання до Відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції.

15 вересня 2011 року державним виконавцем районного Відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 28687257 з виконання виконавчого листа № 2-а-1209/2010р., виданого 02 вересня 2011 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 12 квітня 2010 року по 12 жовтня 2010 року включно, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацом 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум.

Згідно розпорядження № 142165 від 22 вересня 2011 року та протоколу від 26 жовтня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області здійснено нарахування належного позивачу підвищення до пенсії.

15 листопада 2011 року державним виконавцем на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 28687257, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Вважаючи, що рішення суду виконано лише частково, позивач повторно звернулася до суду з заявою про видачу виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не наведено поважних причин та обґрунтованих підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа для виконання. При цьому, виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-1209/2010р. є завершеним, а покладені на пенсійний орган зобов'язання по перерахунку підвищення пенсії є виконаними, у зв'язку з чим, немає необхідності у поновленні строку виконання виконавчого листа.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 24 цього Закону встановлено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Порядок поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання визначений у статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною 1 якої стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

При цьому, вирішуючи питання визнання поважними причин пропуску строку, суд повинен перевірити, чи пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, чи поважні причини такого пропуску, що було підставою невчасного звернення за виконанням судового рішення. Зокрема, поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 у встановленому порядку отримала виконавчий лист та скерувала його для примусового виконання в орган державної виконавчої служби. Оскільки боржником (пенсійним органом) було проведено нарахування спірного підвищення до пенсії, тому вказане виконавче провадження було закінчено, а виконавчий лист - повернуто до суду першої інстанції.

При цьому, питання видачі виконавчого листа врегульовано статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не передбачає при видачі виконавчого листа прийняття судом відповідних процесуальних рішень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки позивач повторно звернулась до суду за виконавчим листом у справі № 2-а-1209/2010р., який вже фактично виконаний.

Доводи позивача про неповне виконання рішення суду у справі № 2-а-1209/2010р. судами обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки вказані обставини не є підставою для повторної видачі виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення до виконання.

Між тим, такі обставини можуть бути підставою для оскарження дій державного виконавця або процесуальних документів виконавчого провадження, зокрема, постанови державного виконавця 15 листопада 2011 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 28687257.

Доводи та мотиви, викладені позивачем у касаційній скарзі, не ґрунтуються на законі, були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.