Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Карпенко С.О., Касьяна О.П.,

Фаловської І.М., Юровської Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного банку "УкрСиббанк" про розірвання кредитного договору та договору поруки, зобов’язання приватного нотаріуса виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2010 року, -

В вересні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 березня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11316715000, згідно умов якого останньому було надано кредит в розмірі 93000 доларів США з кінцевим терміном повернення - 17 березня 2038 року. В забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є належна останньому квартира АДРЕСА_1. Також, в забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договори поруки у відповідності, згідно яких поручителі зобов’язалися відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору. Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору ОСОБА_3 зобов’язаний щомісячно сплачувати частину кредиту та відсотки за його використання. Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконує умов кредитного договору, банк звернення до суду із уточненими позовними вимогами про стягнення в солідарному порядку з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 899344 грн. 75 коп., з яких 719810 грн. 29 коп. основної заборгованості, 163001 грн. 31 коп. заборгованості за відсотками, 16033 грн. 15 коп. пеня та 500 грн. неустойки.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами, посилаючись на те, що починаючи з жовтня 2008 року відбулась істотна зміна обставин, якими він керувався укладаючи кредитний договір, зокрема, значне зростання курсу долару США по відношенню до гривні України, що потягло суттєве зменшення ціни об’єкта нерухомого майна – предмету іпотеки. Тобто зміна обставин є настільки істотною, що якби він міг передбачити ситуацію, що склалася, то утримався від укладення кредитного договору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2010 року, в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено. Розірвано договір про надання споживчого кредиту №11316715000 від 18 березня 2008 року. Розірвано договір іпотеки №80152 від 20 березня 2008 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1265, в реєстрі заборон за №1266. Зобов’язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № 80152 від 20 березня 2008 року, а саме квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 Наслідком розірвання кредитного договору визначено сплату ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" залишку заборгованості за кредитним договором у строк до 17 березня 2038 року рівними щомісячними платежами. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 вересня 2010 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 і розриваючи кредитний договір, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зміна курсу національної валюти та її знецінення по відношенню до долару США, тобто валюти кредитування, є істотною зміною обставин валютного кредитного договору. У момент укладення договору позичальник виходив з того, що різка зміна співвідношення гривні з валютою кредиту не наступить і якби позичальник міг передбачити таку різку зміну, то він би не став укладати договір взагалі або взяв би кредит в національній валюті. Крім того, суди дійшли висновку, що подальше виконання договору в умовах стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позичальника того, на що він розраховував при отриманні кредиту у 2008 році. Також, судами встановлено, що у випадку примусової реалізації об’єкту іпотеки - нерухомого майна, отриманих коштів буде недостатньо для сплати банку заборгованості та позичальник буде вимушений шукати інші кошти для погашення кредиту.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що 18 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11316715000, згідно умов якого останньому було надано кредит в розмірі 93000 доларів США зі сплатою 12,4% відсотків річних за користування кредитом та встановленим порядком погашення суми основної заборгованості, з кінцевим терміном повернення - 17 березня 2038 року.

У забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань за кредитним договором, 20 березня 2008 між АКІБ "УкрСиббанк" і боржником було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1.

Також, у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 18 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_4 укладено договір поруки № 188765, а також аналогічний договір укладено з ОСОБА_5 від 18 березня 2008 року № 188763. За умовами вказаних договорів поруки поручителі зобов’язались відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору.

Згідно пункту 1.3 кредитного договору ОСОБА_3 зобов’язаний щомісячно сплачувати частину кредиту та відсотки за його використання.

У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_3 допущено заборгованість у розмірі 899344 грн. 75 коп.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов’язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, місцевий суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і не застосував правову норму, яка підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.

Проте, суд першої інстанції під час розгляду справи не встановив, чи здійснювалось сторонами за кредитним договором узгодження його умов у зв’язку із істотною зміною обставин.

Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_3 посилався на те, що на теперішній час відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенню до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу. Крім того, місцевим судом врахована довідка Селянського фермерського господарства "Надія" від 12 серпня 2010 року про те, що з 01 вересня 2008 року ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади у зв’язку із скороченням штату.

Однак, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України на позивача за зустрічним договором покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Судом першої інстанції детально не з’ясовано наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв’язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496 (z1094-03) , офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Судом не звернуто уваги та не надано оцінки тому, що, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, судом першої інстанції не з’ясовано всі обставини справи, не досліджено всі докази та не надано їм оцінки.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 338 ЦПК України ухвалені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.