Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем’яносова М.В., Мартинюка В.І.,

Колодійчука В.М., Ступак О.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2011 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі виконавчого листа № 2-5924 від 17 жовтня 2005 року з ОСОБА_4 стягуються аліменти на її користь на утримання їх неповнолітньої дочки – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак відповідач ухиляється від сплати аліментів. ОСОБА_3 просила стягнути на її користь з ОСОБА_4 заборгованість по сплаті аліментів з урахуванням неустойки (пені) та кошти на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 559 грн. 05 коп. неустойки за прострочення сплати аліментів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визначив загальну суму пені, виходячи тільки з кількості днів у місяці, за який не проводилось стягнення.

Однак з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно зі ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

При ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував, що аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення .

Визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, наприклад, за липень 2009 року, суд мав вирахувати загальну кількість днів з початку прострочення ( наприклад: 1 серпня 2009 року) до дня ухвалення рішення (наприклад: 22 грудня 2009 року) – 519 днів х 1% х суму заборгованості, яка утворилася станом на 1 серпня 2009 року.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, не з’ясував усіх обставин справи й залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм процессуального права судами обох інстанцій унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи згідно з п. 2 ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.