Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Агропроменерго" про визнання недійсною третейської угоди та скасування рішення третейського суду при товарній біржі "Херсонська обласна товарна біржа" від 26 травня 2008 року по справі №08-0004 за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) "Мегабанк" на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 3 листопада 2010 року,

У липні 2010 року ТОВ "Агоропроменерго" звернулося до суду з указаною заявою з вимогою про визнання недійсною третейської угоди від 19 травня 2008 року, укладеної між ПАТ "Мегабанк" та

ОСОБА_6, та скасування рішення третейського суду при товарній біржі "Херсонська обласна товарна біржа" від 26 травня 2008 року у справі.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 6 серпня 2010 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 3 листопада 2010 року ухвалу суду першої інстанції скасовано. Заяву ТОВ "Агоропроменерго" задоволено. Рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Херсонська обласна товарна біржа" від 26 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Мегабанк" про визнання права власності на нерухоме майно скасовано.

У касаційній скарзі ПАТ "Мегабанк" порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення і залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені законом підстави для визнання недійсною третейської угоди та рішення третейського суду, а також, що заявником пропущено строк на оскарження рішення третейського суду без поважних причин.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана третейська угода є нікчемною та у зв’язку з її нікчемністю підлягає скасуванню і рішення третейського суду.

Однак при цьому апеляційний суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, апеляційний суд у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 137 ЦПК України не сприяли всебічному й повному з'ясуванню обставин справи та прав сторін.

Усупереч зазначеним процесуальним нормам, а також ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд не звернув уваги на надані докази а саме:

Статтею 51 Закону України "Про третейські суди" заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Крім того, чинним законодавством не встановлено можливості поновлення строку на оскарження рішення третейського суду, що підтверджується рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 11 квітня 2005 року № 04-5/639 (v0639600-05) зі змінами від 30 квітня 2009 року № 04-06/57 (vr_57600-09) та інформаційним листом ВГСУ від 2 квітня 2009 року № 01-08/194 (v_194600-09) .

Так з матеріалів справи вбачається, що заявник знав про наявність рішення третейського суду, оскільки звертався до Голопристанського районного суду Херсонської області з позовом про визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, тому у апеляційного суду не було підстав для поновлення строку на оскарження (а.с. 27-30).

Що стосується суті винесеного третейським судом рішення, то предметом розгляду третейського суду був укладений між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу предмета іпотеки.

До укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки Банк дотримався передбаченого Законом України "Про іпотеку" (898-15) порядку його реалізації.

ПАТ "Мегабанк" було відправлене на адресу ТОВ "Агропроменерго" повідомлення № 01/1277 від 19 липня 2007 року про намір Банку звернути стягнення на предмет іпотеки з зазначенням обраного способу реалізації.

Додатково Банком було надруковане в газеті "Наддніпрянська правда" оголошення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки (№ 86-87 від 30 листопада 2007 року).

Що стосується ціни продажу предмета іпотеки, то вона була визначена шляхом проведення експертної оцінки ТОВ "НЕО Плюс" 8 жовтня 2007 року, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 38 Закону.

Тобто ПАТ "Мегабанк" було дотримано вимоги Закону України "Про іпотеку" (898-15) щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, як в частині повідомлення іпотекодавця та обтяжувачів, так і визначення вартості продажу.

Частиною 5 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" також встановлено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Чинне законодавство не містить вказівок щодо права іпотекодавця на участь у процедурі продажу предмета іпотеки, до якого іпотекодержателем прийняте рішення про реалізацію його в позасудовому порядку.

Враховуючи, що ПАТ "Мегабанк" правомірно реалізував своє право як Іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок продажу предмета іпотеки, то рішення третейського суду про визнання дійсним договору купівлі-продажу між Банком та ОСОБА_6 жодним чином не стосувалося інтересів ТОВ "Агропроменерго" та не порушувало його права.

Порядок дотримання ПАТ "Мегабанк" процедури продажу предмета іпотеки вже був досліджений судами при подання ТОВ "Агропроменерго" позовної заяви до ПАТ "Мегабанк", ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Рішенням Голопристанського районного суду позов ТОВ "Агропроменерго" був задоволений.

18 лютого 2010 року апеляційний суд Херсонської області скасував рішення суду першої інстанції, та ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив (а.с. 27-30).

Верховний суд України ухвалою від 27 травня 2010 року касаційну скаргу ТОВ "Агропроменерго" відхилив, рішення апеляційного суду Херсонської області залишив без змін.

Таким чином, враховуючи, що судами вже було досліджено порядок реалізації предмета іпотеки, а заяву про скасування рішення третейського суду ТОВ "Агропроменерго" подало з пропуском встановленого законом строку на його оскарження, то Суворовським районним судом м. Херсона правомірно було відмовлено ТОВ "Агропроменерго" в задоволені заяви.

Безпідставно скасувавши законну й обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням ухвали суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України .

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ПАТ "Мегабанк" задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 3 листопада 2010 року скасувати, ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 6 серпня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.