Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів Карпенко С.О., Касьяна О.П.,

Фаловської І.М., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів та визначення розміру заборгованості за аліментами, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про зміну розміру аліментів та встановлення факту заборгованості, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала у шлюбі, від якого у них народилась дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Харцизького міського суду від 8 лютого 2001 року з відповідача на її користь на утримання дочки стягнуті аліменти у розмірі ј частини його заробітку, але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму, починаючи з 29 січня 2001 року до досягнення дитиною повноліття.

З жовтня 2005 року частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено новий мінімальний розмір аліментів на одну дитину, а саме: мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

Посилаючись на зазначене, просила змінити розмір аліментів в частині мінімального розміру і стягнути не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, а також встановити, що розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів станом на 1 січня 2010 року складає 5441 грн. 75 коп.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 12 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та встановлення факту наявності заборгованості по сплаті аліментів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року рішення Харцизького міського суду Донецької області від 12 жовтня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зміни розміру аліментів, присудженим судовим рішенням від 8 лютого 2001 року, та постановляючи в цій частині рішення про відмову з інших, ніж зазначено в рішенні суду першої інстанції, підстав, апеляційний суд правильно виходив з того, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення, тому підстави для звернення до суду з позовом про збільшення мінімального розміру аліментів відсутні. Зміна мінімального розміру аліментів є підставою для сплати платником аліментів у розмірі не менше ніж мінімальний розмір, визначений законом і питання про визначення мінімального розміру аліментів на дитину до компетенції суду не належить.

В цій частині рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, відмовляючи у позові в частині встановлення факту наявності заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив з того, що це питання відповідно до положень ч. 4 ст. 195 СК України та ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" вирішується державним виконавцем, до якого позивач не зверталась, а тому звернення до суду із зазначеним позовом є передчасним.

Проте погодитися в цій частині з рішення апеляційного суду повністю не можна з таких підстав.

Частиною 4 ст. 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліменти обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України у редакції, яка набрала чинності з 15 жовтня 2005 року, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

Крім того, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Судами встановлено, що рішенням Харцизького міського суду від 8 лютого 2001 року з відповідача на користь ОСОБА_3 на утримання дочки стягнуті аліменти у розмірі ј частини його заробітку, але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму, починаючи з 29 січня 2001 року до досягнення дитиною повноліття.

Після внесення змін до 182 СК України ОСОБА_3 звернулась до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Донецької області з проханням перерахувати розмір аліментів та визначити суми заборгованості з 13 березня 2006 року по 31 січня 2009 року.

Згідно із відповіддю відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Донецької області № Г-865; 15-231/48926 від 26 жовтня 2009 року державним виконавцем відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України проведено перерахунок сплачених аліментів і встановлено заборгованість станом на 1 січня 2009 року у розмірі 4 820 грн. 90 коп.

За скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця ухвалою Харцизького міського суду Донецької області від 13 листопада 2009 року дії державного виконавця в частині проведення перерахунку сплачених ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 та визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів за період з лютого 2006 року по грудень 2008 року в сумі 3 921 грн. 53 коп. визнані неправомірними.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, зокрема в частині встановлення факту наявності заборгованості відповідача по сплаті аліментів, ОСОБА_3 фактично просила визначити заборгованість за аліментами, яка утворилась у зв’язку із стягненням аліментів у меншому, ніж передбачено ст. 182 СК України розмірі. Посилалась на те, що порядок визначений ч. 4 ст. 195 СК України, вона дотримала: до державного виконавця зверталась, він здійснив перерахунок та встановив розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів. Проте в судовому порядку дії державного виконавця визнані неправомірними, у зв’язку з непогодженням боржника із зазначеною сумою, тому вважає, що існує спір щодо розміру заборгованості за аліментами, який підлягає розгляду судом, просила задовольнити її вимоги в цій частині визначення розміру заборгованості за період після внесення змін до ст.182 СК України.

Проте, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України при вирішенні спору ці доводи позовної заяви належним чином не перевірив, не встановив дійсних обставин справи, зокрема щодо існування спору між сторонами про розмір заборгованості за аліментами, який склався після внесення змін до ст.182 СК України та відповідно про існування заборгованості по сплаті відповідачем аліментів, а з’ясування цих питань має значення для правильного вирішення справи та встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача по сплаті аліментів.

Також судом не враховані пояснення позивачки про те, що розмір аліментів, який стягується на дитину не повинен бути меншим, ніж встановлений СК України (2947-14) на час проведення стягнення .

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови у визначенні розміру заборгованості по аліментам слід скасувати, а справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року в частині відмови у визначенні розміру заборгованості за аліментами слід скасувати, а справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.

В іншій частині рішення апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.