Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції (далі – ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за касаційною скаргою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 січня 2011 року,

У січні 2009 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 посилаючись на те, що 5 вересня

2006 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7 укладено договір кредиту №010\4313\82\44599 про відкриття останньому кредитної лінії в сумі 10 000 грн строком на 24 місяці зі сплатою 0,1% річних за користування кредитними коштами, також 1 серпня 2006 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7 укладено договір кредиту №014\4513\73\41873 про надання останньому кредиту в сумі 19 760 доларів США строком до 1 серпня 2013 року зі сплатою 12% за користування кредитними коштами. Крім того 1 серпня 2006 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_8 укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до п. 2.1 якого відповідачем передано в заставу належний йому транспортний засіб. В період дії договору ОСОБА_7 не дотримувався умов визначених п.п. 1.3, 5.1 кредитного договору. Станом на 3 лютого 2010 року ОСОБА_7 перед банком складає 26 770,29 доларів США та просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором №014\4513\73\41873, що становить 120 410,70 грн, 10 828,54 грн заборгованості за відсотками, 9 615,30 грн пені за прострочення виплати кредиту, судові витрати у справі та просив звернути стягнення на заставлений автомобіль.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від

21 жовтня 2010 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Стягнуто на його користь з ОСОБА_7 17 740,09 грн заборгованості за договором кредиту №010\4313\82\44599 від 5 вересня 2006 року. Вирішено питання про судові витрати. В решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 січня 2011 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення коштів за договором кредиту №014\4513\73\41873 в розмірі 19 760 доларів США місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у видатковому касовому ордері №088\1037-2 від 3 серпня 2006 року підпис виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою, відтак не надано доказів отримання кредитних коштів відповідачем, а отже умови кредитного договору не виконано.

Однак погодитися з таким висновком не можна з огляду на наступне.

Як встановлено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, а саме п.2.1 кредитного договору №014\4513\73\41873 від 1 серпня 2006 року укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7 визначено призначення кредитних коштів на споживчі цілі, а відповідно до п.1 заяви-анкети позичальника, ОСОБА_7 зазначив, що в забезпечення кредиту надає об’єкт кредитування, яким відповідно до договору застави від 1 серпня

2006 року є автомобіль марки Chevrolet, модель Evanda, 2006 року випуску, шасі (кузов) НОМЕР_2, тип ТЗ легковий седан – В, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Бориспільським МРЕВ ДАІ ГУ – УМВС України в Київській області 21 липня 2006 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням викладеного, місцевим судом не встановлено обставин, що мають значення для справи, а саме про надходження кредитних коштів від Банку до автосалону ТзОВ "Укравтозазсервіс", не досліджувалось свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, копія якого знаходиться в оригіналі кредитної справи та не перевірено цільове призначення наданого відповідачу кредиту.

Переглядаючи справу в апеляційному провадженні апеляційним судом не звернуто уваги на неповноту з’ясування обставин у справі і самим допущено ті ж помилки.

В частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 17 740,09 грн заборгованості за договором кредиту №010\4313\82\44599 від 5 вересня 2006 року, суди правильно визначили характер правовідносин, повно та всебічно встановили фактичні обставини справи та дійшли вірного висновку про те, що, ОСОБА_7 повинен повернути заборгованість банку, яка виникла станом на 5 лютого 2010 року і складається із боргу за кредитом та за відсотками по ньому, а тому в цій частині рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій необхідно залишити без змін.

Оскільки суди не повно встановили фактичні обставини справи в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за зазначеним договором кредиту №014\4513\73\41873 від 1 серпня 2006 року, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України,-

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від

21 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від

20 січня 2011 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором кредиту №014\4513\73\41873 від 1 серпня 2006 року укладеного між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Вишгородського районного суду Київської області від

21 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від

20 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.