Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Наумчука М.І., Мостової Г.І.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на нерухоме майно, встановлення факту проживання однією сім`єю за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 3 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2012 року,

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на нерухоме майно, встановлення факту проживання однією сім`єю.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 3 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від

11 жовтня 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 3 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2012 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати встановленим факт проживання ОСОБА_1 і

ОСОБА_6 однією сім'єю та визнати з цих підстав за позивачем право власності на частину спірного нерухомого майна.

Також суд зазначав, що вкладення у будівництво належного

ОСОБА_6 нерухомого майна коштів та праці не породжує у

ОСОБА_1 права власності на частку у майні, оскільки письмова угода щодо будівництва та статусу спірного будинку між ними не укладалася.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 3 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.