Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Сімоненко В.М.

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4, про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою акціонерної компанії «Харківобленерго» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2012 року,

У березні 2011 року акціонерна компанія «Харківобленерго» звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_3, їх автомобіль зазнав механічних пошкодження, чим завдано майнову шкоду у розмірі 145 111,25 грн, яку просила стягнути з ОСОБА_3

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2012 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цивільно-правова відповідальність з ОСОБА_3 на час дорожньо-транспортної пригоди застрахована в публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Універсальна», розмір майнової шкоди не перевищує ліміту відшкодування, однак до страховика позивачем вимог не пред'явлено; вимоги до ОСОБА_3 суди вважали безпідставними.

Проте повністю з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно вимогам ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 10 травня 2010 року ОСОБА_3, керуючи належним йому автомобілем «Ніссан Тіїда», державний номер НОМЕР_2, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та допустив зіткнення з автомобілем УАЗ 2206, держаний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 і який належить акціонерній компанії «Харківобленерго».

Постановою Васильківського районного суху Харківської області від 12 липня 2010 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Між публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» і ОСОБА_3 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/030530, за яким цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована на строк з 5 лютого 2010 року по 4 лютого 2011 року. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, на одного потерпілого становить 25 000 грн, який зменшується на суму франшизи 510 грн.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 8372 від 23 січня 2012 року, проведеної Харківським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз, розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля УАЗ 2206, держаний номер НОМЕР_1, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 18 512,36 грн; ринкова вартість автомобіля складає 18 512,36 грн.

У відповідності до вимог ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на час укладання договору, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (ст. 1194 ЦК України).

Суд першої інстанції, встановивши, що цивільна відповідальність ОСОБА_3 застрахована публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна», не перевірив, чи передбачена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності сума франшизи, не дослідив питання про межі відповідальності страхової компанії та ОСОБА_3, ухвалив передчасне рішення про відмову у задоволенні позову з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом першої інстанції, уваги не звернув, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України доводів та заперечень на апеляційну скаргу не перевірив і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін, обмежившись лише формальними висновками про ухвалення рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені судові рішення не можна вважати законними й обґрунтованими відповідно до вимог ст. ст. 213, 315 ЦПК України.

Оскільки судами неповно з'ясуванні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу акціонерної компанії «Харківобленерго» задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.