Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розірвання договору, стягнення авансу, неустойки та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року,

У травні 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8 про розірвання попереднього договору, стягнення гарантійного платежу, неустойки, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 20 березня 2009 року між ними та ОСОБА_8 було укладено попередній договір про домовленість укласти у майбутньому договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1497 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, за ціну, що еквівалентна 260 000 доларам США. Згідно з п.6 Договору, ОСОБА_8 отримав гарантійний платіж в сумі 42350 грн. Відповідно до умов договору, в разі односторонньої відмови від укладення договору купівлі-продажу з вини продавця (ОСОБА_8.) гарантійний платіж підлягає поверненню зі сплатою штрафу та пені. Оскільки після укладення попереднього договору відповідач продовжує займатись продажею будинку, про що свідчать рекламні оголошення у пресі, вони вважають, що він відмовився від виконання умов попереднього договору та укладення в майбутньому договору купівлі-продажу та просили розірвати попередній договір, стягнути на їх користь суми, обумовлені п. 7 Договору від 20 березня 2009 року, а також відшкодувати завдану моральну шкоду.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2010 року позов задоволено частково. Розірвано попередній договір, укладений

20 березня 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 21 175 грн. гарантійного платежу, 21 175 грн. штрафу. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 21 175 грн. гарантійного платежу та 21 175 грн. штрафу, та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року рішення районного суду скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково. На користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ОСОБА_8 стягнуто 42 350 грн. та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 березня 2009 року ОСОБА_8 з однієї сторони та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з другої сторони уклали попередній договір, згідно з умовами якого сторони зобов’язались до

16 годин 15 червня 2009 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку у АДРЕСА_1 З метою забезпечення виконання зобов’язання на підставі п.6 попереднього договору покупці ОСОБА_6 і ОСОБА_7 передали продавцю ОСОБА_8 гарантійний платіж (аванс) в сумі 42 350 грн., якій підлягає заліку в ціну житлового будинку та земельної ділянки. Згідно з пунктом 7 попереднього договору, у разі односторонньої відмови ОСОБА_8 від укладення договору купівлі-продажу, він зобов’язується повернути ОСОБА_6 і ОСОБА_7 гарантійний платіж (аванс), а також штраф у сумі 100% суми гарантійного платежу, також ОСОБА_6 і ОСОБА_7 мають право вимагати стягнення пені та штрафних санкцій, завданих відмовою продавця від укладення основного договору, та несвоєчасним поверненням гарантійного платежу (авансу).

Пункт 8 попереднього договору передбачає, що у разі односторонньої відмови ОСОБА_6 і ОСОБА_7 як покупців від укладання основного договору гарантійний платіж (аванс) залишається у продавця – ОСОБА_8

Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 248.

Також судом встановлено, що сторони не виконали умови попереднього договору та основний договір не уклали.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав доведеним, що основний договір не було укладено з вини ОСОБА_8, оскільки він після укладення попереднього договору продовжував здійснювати рекламні заходи щодо продажу будинку, що свідчить про його намір відмовитись від укладання основного договору. Посилаючись на наведене, суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_8 гарантійний платіж (аванс), а також штраф в сумі 100% суми гарантійного платежу та моральну шкоду, завдану відмовою продавця від укладення основного договору та несвоєчасним поверненням гарантійного платежу (авансу).

Переглядаючи справу, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині визнання вини ОСОБА_8 у невиконанні умов попереднього договору, проте дійшов висновку, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 передали ОСОБА_8 не завдаток, а аванс, отже відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій, неустойки, моральної шкоди застосовуватись не може. Суд апеляційної інстанції, пославшись на ч.2 ст. 570 ЦК України, дійшов висновку, що отриманий ОСОБА_8 аванс підлягає поверненню у зв’язку з розірванням попереднього договору.

Разом з тим, погодитись з рішенням апеляційного суду не можна з таких підстав.

Згідно із ст. 570 ЦК УКраїни завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно з частиною першою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України, сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Отже, для настання негативних наслідків у вигляді для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням або його невиконанням, необхідною умовою є необґрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору протягом строку, встановленого попереднім договором.

При цьому під ухиленням слід розуміти не намір відмовитись від договору, а конкретні дії учасників правовідносин, спрямованих на невиконання умов договору. Також враховується настання строку виконання умов попереднього договору та відсутність можливості його виконання у строк, визначений договором.

З п. 2 попереднього договору від 20 березня 2009 року вбачається, що строк укладення основного договору визначено до 16 години 15 червня 2009 року (а.с.9).

Разом з тим, 30 березня 2009 року ОСОБА_7 звернулась до нотаріуса із заявою, в який висловила прохання до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 повідомити ОСОБА_8 про те, що оскільки він продовжує рекламувати будинок для продажу, це на її думку безспірно свідчить про його відмову від укладення договору купівлі-продажу будинку, з огляду на що просить розірвати попередній договір від 20 березня 2009 року та повернути їй гарантійний внесок (аванс) у повному обсязі.

Встановивши, що попередній договір сторонами не виконано, суд першої інстанції не з’ясував, з вини якої з сторін його у визначений сторонами строк не виконано.

На зазначені обставини відповідач ОСОБА_8 посилався в апеляційній скарзі, проте усупереч вимогами ст.ст. 309, 317 ЦПК України апеляційний суд цих доводів не перевірив, мотивів на спростування доводів апеляційної скарги не навів, зазначеної помилки суду першої інстанції не виправив, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України рішення апеляційної суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розірвання договору, стягнення авансу, неустойки та відшкодування моральної шкоди передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.