Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Лесько А.О., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 лютого 2011 року,-

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ML-010/134/2007, згідно умов якого, банк надав відповідачу кредит в сумі 72500 дол. США строком до 18 грудня 2027 року. З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № РML-010/134/2007. Крім того, з метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № SR-010/134/2007. В зв’язку із тим, що ОСОБА_3 належним чином зобов’язання за договором не виконує, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка складається з 71418,30 дол. США основного боргу, 5260,01 дол. США заборгованості за відсотками та 44487,95 грн. пені.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2009 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 23 грудня 2009 року про виправлення описок та арифметичних помилок) позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути ПАТ "ОТП Банк" 71418,30 дол. США заборгованості за кредитом, 5260,01 дол. США заборгованості за відсоткам та 44487,95 грн. пені, а у разі неможливості повернення – присуджено до стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" 656879,27 грн. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 10 лютого 2011 року заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2009 року змінено в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" 1700 грн. державного мита та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та присуджено до стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" по 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи з кожної. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що 18 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ML-010/134/2007, згідно умов якого, банк надав відповідачу кредит в сумі 72500 дол. США строком до 18 грудня 2027 року.

Згідно п. 1.5.1 кредитного договору позичальник зобов’язався здійснювати повернення відповідної частини кредиту щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковими перерахуваннями на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.

Порядок сплати процентів визначено пунктом 1.5.1.1. кредитного договору.

Відповідно до пункту 4.1.1. кредитного договору встановлено, що за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені кредитними договором строки, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов’язань за кожен день прострочки.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № РML-010/134/2007.

Крім того, для забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № SR-010/134/2007, за яким поручитель зобов’язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед банком за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов’язань (пункт 1.1. договору поруки).

В зв’язку із тим, що ОСОБА_3 належним чином зобов’язання за договором не виконувала, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 71418,30 дол. США - основний борг, 5260,01 дол. США - заборгованість за відсотками та 44487,95 грн. - пеня.

Із матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2009 року банк звернувся до боржника із вимогою про сплату боргу, а 03 вересня 2009 року - до поручителя.

Зобов’язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до статтями 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судами попередніх інстанцій враховано зазначені положення закону, вірно встановлено наявність правових підстав для стягнення основної заборгованості та відсотків за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку.

Разом з тим, суди не звернули увагу на те, що в розрахунку пені, наданому позивачем відсутня формула, за якою проводився розрахунок заявлених до стягнення грошових сум. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував доводи апеляційної скарги та не надав належної оцінки розрахунку пені, наданому банком у іншій цивільній справі № 2-4390/10 за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РML-010/134/2007, адже періоди нарахування пені у даних спорах частково збігаються.

Отже, суди належним чином не здійснили перевірку доказів, якими підтверджуються позовні вимоги в цій частині.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 338 ЦПК України ухвалені судові рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті - судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 лютого 2011 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.