Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Сімоненко В.М.

суддів: Лесько А.О., Наумчука М.І., Мостової Г.І., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про поновлення на роботі, стягнення суми заробітної плати, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2011 року,

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що знаходилась з відповідачем в трудових відносинах. Згідно наказу була звільнена з роботи за скороченням штату. Оскільки вважає своє звільнення незаконним, просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток, спричинену матеріальну шкоду та відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 листопада 2010 року позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про поновлення на роботі, стягнення суми заробітної плати, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 січня 2011 року доповнено рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 листопада 2010 року.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про стягнення матеріальної шкоди в сумі 3 168 грн. 02 коп. залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2011 року рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 листопада 2010 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про поновлення на роботі, стягнення суми заробітної плати, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" з 10 листопада 2009 року на посаді директора Миколаївського регіонального управління Південної дирекції.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" на користь ОСОБА_1 103888 грн. 37 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогул з 10 листопада 2009 року по 22 лютого 2011 року без утримання прибуткового податку ті інших обов’язкових платежів та 500 грн. моральної шкоди, а також на користь держави – 1047 грн. 38 коп.

Додаткове рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 січня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА", посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом № 139/08-ОС від 24 листопада 2008 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу директором Миколаївського регіонального управління Південної дирекції Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" з 24 листопада 2008 року (а.с.5).

Наказом № 104/09 від 08 вересня 2009 року було виведено зі штатного розкладу компанії посаду директора Миколаївського регіонального управління Південної дирекції, скорочено з 10 листопада 2009 року зазначену посаду, попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення (а.с.6).

Наказом № 292/09-ОС від 09 листопада 2009 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи з посади директора Миколаївського регіонального управління Південної дирекції ТДВ "СК "НАСТА" 10 листопада 2009 року за скороченням штату згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.7).

Судами також вірно встановлено, що дійсно мало місце скорочення штату працівників Страхової компанії, рішення про це прийнято керівництвом відповідача відповідно до його компетенції у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час вирішення питання про звільнення позивачки ( з 9 вересня по 10 листопада 2009 року) на підприємстві були вакантні посади, які вона могла обіймати згідно своєї освіти, але переведення на ці посади всупереч вимог ст. 49-2 КЗпП України їй не було запропоновано.

Посилаючись на наявність вакантних посад, суд зазначив, що наказом № 245-3/09-ОС від 12 жовтня 2009 року на посаду начальника відділу продажів Миколаївського регіонального відділення прийнято ОСОБА_2, наказом № 234-1/09-ОС від 30 вересня 2009 року звільнено ОСОБА_3 з посади заступника директора Миколаївського регіонального управління за ст. 38 КЗпП України, наказом № 258/09-ОС від 23 жовтня 2009 року з посади фахівця відділу продажів звільнено ОСОБА_4 за ст. 38 КЗпП України, наказом № 257/09-ОС з посади фахівця відділу продажів звільнено ОСОБА_5 за ст. 38 КЗпП України та за час роботи позивачки вивільнені посади не були скорочені.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважав, що на час вирішення питання про звільнення позивачки ( з 9 вересня по 10 листопада 2009 року) на підприємстві були вакантні посади, які вона могла обіймати згідно своєї освіти, але відповідачем не запропоновано їй переведення на ці посади.

Проте до зазначеного висновку суд дійшов при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не перевірив чи залишалися після скорочення штату працівників в шатному розписі підприємства посади, з яких працівники звільнилися за ст. 38 КЗпП України, та чи могла за освітнім та фаховим рівнем бути запропонована ОСОБА_1 посада начальника відділу продажів.

Як роз’яснено в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов’язані з’ясувати, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації .

Згідно пояснень відповідача інша робота ОСОБА_1 не пропонувалася по причині відсутності вакантних посад (а.с.80).

Право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу, внесення змін в штатний розклад на свій розсуд є беззаперечним правом власника. Зазначене право включає в себе право зменшити чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад.

За таких обставин суду належало перевірити, чи могла бути запропонована ОСОБА_1 посада начальника відділу продажів та чи відповідала вона її освітньому рівню та кваліфікації.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.

Всупереч наведеної норми закону суд апеляційної інстанції не навів в рішенні мотивів та не дав оцінку доказів, на підстави яких дійшов висновку, що посаду начальника відділу продажів ОСОБА_1 могла обіймати згідно своєї освіти.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, судова колегія

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду суду Миколаївської області від 22 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.