Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.

суддів: Журавель В.І., Завгородньої І.М.,

Леванчука А.О., Ситнік О.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до дочірнього підприємства "Вінрос-конті", ОСОБА_5, відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування шкоди,

за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2012 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до дочірнього підприємства "Вінрос-конті" (далі - ДП "Вінрос-Конті"), ОСОБА_5, відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ВАТ СК "ПЗУ Україна") про відшкодування шкоди.

Посилалися на те, що 13 березня 2008 року близько 20 год. 40 хв. у с. Писарівці Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_5 керуючи автомобілем "ЗАЗ-1105", державний номерний знак НОМЕР_1, що належав ДП "Вінрос-конті" та рухаючись по Немирівському шосе у напрямку м. Вінниці, в районі перехрестя із дорогою до центру села, на пішохідному переході, не впоравшись із керуванням ОСОБА_5 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, внаслідок чого останній помер.

Відносно ОСОБА_5 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 29 грудня 2011 року ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання застосовано амністію, провадження у справі закрито.

У зв'язку з загибеллю ОСОБА_6, який є батьком ОСОБА_3, останньому була завдана майнова та моральна шкода. Розмір майнової шкоди становить 31 061,72 грн. Складовими цієї суми є витрати на пам'ятник, квітник, тумбу, плитку, їх облаштування, ритуальні послуги та ритуальні товари (перевезення, катафалк, розпорядник, труна, вінки тощо), на поминальні обіди, а також витрати на правову допомогу адвоката під час досудового слідства і в суді.

Завдану моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює в розмірі 97 450 грн. Такий розмір моральної шкоди обґрунтовує тим, що смерть батька застала його несподівано, він отримав стрес після якого до цих пір не може отямитись, а відповідно і не може повернутися до нормального життя. Смерть однієї з найрідніших і близьких для нього людей, негативно вплинула на його психічний стан, змушує докладати додаткових зусиль для організації його життя. Крім того, ОСОБА_6 загинув у віці 57 років, був у розквіті сил, не хворів та міг би ще довго жити. Померлий працював, мав достатній заробіток, був опорою для всієї родини.

Крім того, смерть ОСОБА_6 завдала значних душевних страждань і ОСОБА_4, якому померлий був рідним братом, з яким він виріс та до останнього дня життя перебував з ним у тісних стосунках. Таким чином, позивач оцінює свою моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В ході розслідування кримінальної справи було встановлено, що наїзд на ОСОБА_6 було вчинено ОСОБА_5 під час виконання ним трудових обов'язків у зв'язку із перебуванням в трудових правовідносинах з ДП "Вінрос-конті". Крім того, автомобіль, яким керував ОСОБА_5 належить ДП "Вінрос-конті".

Крім того, цивільно-правова відповідальність ДП "Вінрос-конті" була застрахована у ВАТ СК "ПЗУ Україна".

На підставі викладених вище обставин позивачі просили стягнути із ВАТ СК "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_3 31 061,72 грн відшкодування майнової шкоди, а також 2550 грн. відшкодування моральної шкоди; стягнути з ВАТ СК "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_4 2550 грн відшкодування моральної шкоди; стягнути з ДП "Вінрос-конті" та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 97 450 грн відшкодування моральної шкоди; стягнути з ДП "Вінрос-конті" та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_4 47 450 грн відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 червня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "СК"ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_3 31 060 грн 84 коп на відшкодування майнової шкоди та 2 550 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_4 2 550 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ДП Вінрос-конті" та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ДП Вінрос-конті" та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_4 25 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2012 року заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 червня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до нього, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачами доведені ті обставини, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог у тій частині, яку суд задовольнив.

Згідно з положеннями ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно з правилами ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Зокрема, шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років.

Вказаним особам шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди (ч. 2 ст. 1200 ЦК України).

Судом встановлено, що 13 березня 2008 року близько 20 год. 40 хв. у с. Писарівці Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_5 керуючи автомобілем "ЗАЗ-1105", державний номерний знак НОМЕР_1, що належав ДП "Вінрос-конті", і рухаючись по Немирівському шосе у напрямку м. Вінниці, в районі перехрестя із дорогою до центру села, на пішохідному переході, позначеному горизонтальною розміткою, порушив вимог п.п. 10.1.,12.1.,18.1.,4.16а Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не вибрав безпечну швидкість руху в темну пору доби, знехтувавши переважним правом пішохода при переході ним вказаної проїзної частини, не зменшив швидкість та не впорався із керуванням здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 внаслідок чого останній помер.

Відносно ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

Відповідно до постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 29 грудня 2009 року ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання із застосуванням амністії, а провадження у кримінальній справі закрито. Цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв'язку з цим залишено без розгляду (а.с.4-5).

Встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ДП "Вінрос-конті". Наїзд на ОСОБА_6 ОСОБА_5 скоїв під час виконання своїх трудових обов'язків.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ДП "Вінрос-конті" застрахована у ВАТ СК "ПЗУ Україна", що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Вирішуючи питання про стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції на порушення вимог діючого законодавства України і ч. 2 ст. 1200 ЦК України відповідних розрахунків щодо розміру майнової шкоди, яка підлягає стягненню, не навів, не з'ясував, коли і які витрати та ким проводились при похованні загиблого ОСОБА_6, щодо стягнення витрат на поминальні обіди, хто проживав разом із загиблим ОСОБА_6 та хто має право на відшкодування моральної шкоди в разі його загибелі, судами не враховано положення ч. 2 ст. 1168 ЦК України, а суд апеляційної інстанції належним чином доводи сторін не перевірив.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання (а саме поминальні обіди на 9 днів, 40 днів та роковини), не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов'язаний заподіювач шкоди відповідно до ст. 1201 ЦК України, а відтак стягненню не підлягали.

Коментована стаття встановлює обов'язок особи, відповідальної за завдання шкоди смертю потерпілого, відшкодувати витрати на поховання такої особи та на спорудження надгробного пам'ятника. Поняття поховання надається Законом України "Про поховання та похоронну справу" (1102-15) (ст. 1). Оплату витрат на поховання (зокрема, оплату ритуальних послуг) можуть здійснювати не тільки особи, перелічені у ст. 1200 даного Кодексу, але і будь-які інші сторонні особи (фізичні або юридичні).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) вимоги про відшкодування витрат на поховання можуть пред'являтися будь-якими особами, навіть сторонніми до потерпілого, які ці витрати фактично понесли. Коментована стаття говорить саме про необхідні витрати на поховання. ЦК (435-15) не містить переліку необхідних витрат. У житті до необхідних витрат відносяться витрати на поховання, оплату вінків від близьких родичів, огорожу, пам'ятник тощо. Витрати на спорудження надгробного пам'ятника визначаються виходячи із його фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників у даній місцевості (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) ). Витрати на поховання не будуть покладатися на заподіювача шкоди в разі, якщо відповідно до законодавства такі витрати відшкодовуються державою.

Однак суди на порушення вимог ст. ст. 212, 214 ЦПК України (1618-15) на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернули; доводів сторін у достатньому обсязі не перевірили; не оцінили надані сторонами докази у відповідно до вимог закону.

З урахуванням наведеного, заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 червня 2012 року та ухвала апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2012 року підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задовольнити частково.

Заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.