Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Карпенко С.О., Юровської Г.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про визнання страхового випадку, стягнення страхової суми та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року

У серпні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати страховим випадком встановлення їй первинно другої групи інвалідності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнути з відповідача на її користь страхову виплату в розмірі 70% від страхової суми, що становить 1 320 984,46 грн., а також моральну шкоду 300 000 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 10 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано страховим випадком встановлення позивачці первинно другої групи інвалідності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.12.2008 року на автодорозі Мар"янське-Берислав у Херсонській області. Стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_4 страхову виплату в розмірі 70% від страхової суми, що становить 1 169 637 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції – 127 313 грн. 49 коп., трьох відсотків річних за період прострочення виплати з 02.06.2009 року по день розгляду справи судом в сумі 44 670 грн. 97 коп., а всього 1 320 984 грн.46 коп., моральну шкоду 50 000 грн., а також судові витрати 1 120 грн. В решті вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 10 вересня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Також, посилається на неповне з’ясування обставин, які мають значення для вирішення спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 з урахуванням обраного нею способу захисту порушеного права.

Керуючись ст. 332 ЦПК України колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.